Про спокусу силових вирішень

Чергове повідомлення про захоплення піратами судна з українськими громадянами, цього разу всього екіпажу українців, щоправда, не під українським прапором, викликає не просто занепокоєння чи обурення. Спробуймо спроектувати проведінку українського політикуму в цій ситуації. Адже ми вже маємо не просто досвід звитяги, а й досвід ганьби.

Отже, досвід звитяги дуже небагатослівний - Служба зовнішньої розвідки спрацювала тихо й без зайвого галасу - всі громадяни врятовані без зайвої стрільби і піарства. Місія президента, як гаранта Конституції, на захист життя і гідності громадян України виконана. І знову таки без зайвого піарства.

А тепер про ганьбу. Згадаймо піарівську тріскотню, наприклад, деяких регіоналів про те, що ПР починає збір 10 млн американських гривень на викуп українців. Пірати аж слину пустили від задоволення, а нашим морякам довелося як мінімум зайвий місяць просидіти на судні під дулами автоматів. Згадаймо і про іншу тріскотню - про негайне направлення спецпризначенців на судно, злощасну «Фаїну», з метою штурму. Коли б на цьому судні в заручниках сиділа рідня хоча б третини регіоналів - навряд чи кому збрело б на голову подібне. А далі - до повної національної ганьби ще й заяви всіляких кіновалюків про незаконні поставки озброєння, що перебувало на судні. Час усе розставив на місця. Тільки вибачень кіновалюків так і не прозвучало, так, як і слід проголошених мільйонів просох. І де ті, хто закликав до штурму? А уявімо собі, щоб під час такого штурму загинув не тільки хтось із українців, а й хтось із росіян, членів екіпажу. Російський політикум, котрий премочив у сортирах сотні тисяч власних громадян, зійшов би такою жовчю на адресу Ющенка й України в цілому, що злочини російського істеблішменту проти власного народу виглядали б легкою прогулянкою.

Президент і українські розвідники діяли послідовно і рішуче тоді. Але зараз загострюється ситуація не тільки через наближення президентських виборів, а й через економічні провали «каманди аднадумців». Комусь знову засвербить поправити підупалий рейтинг за рахунок втручання в ситуацію з українськими моряками. «Комусь» - це, в першу чергу, - потенційним претендентам на президенство - засвербить поверещати про необхідність чергового засилання штурмових загонів, збір чергових мільйонів, чи навіть почати виловлювати сомалійців на теренах України. Людям політично ангажованим не важко зпрогнозувати поведінку кожного з рейтингових політиків. От тільки їхня рішучість до загрібання жару чужими руками повинна стати нам справжнім уроком в очікуванні чи то ревізії стратегічного вибору, зробленого на Майдані, чи то його підтвердження. І чи потрібно комусь гинути заради порятунку чийогось рейтингу? Кандидати російського засолу проявляться в цій ситуації як ніхто - криками про штурм наприклад. А чим проявиться  Яценюк? Мовчанням в стилі Ющенка, то мовчання Ющенка множиться на силу професіоналів у цій ситуації, та позитивним досвідом. Отже ситуація - ні сказати, ні промовчати. На Волині та Рівненщині він вже висловився про невчасність визнання УПА, так ніби Одещини для цього нема. Явно тінь одного україноненависницького бороданя підірвала сумління буковинця.

А нам, громадянам, найважливіше зараз виявити солідарність і співчуття родинам моряків. Це ті виклики, котрі завжди нас обєднують - «від Дону до Сяну». Наш український громадянський патріотизм, він не ідеологічний, він людський - цим і сильнішаємо ми перед викликами. Перед піратами, повенями і брехнею політиків.