П’ять тез про відбудову України

Наша енергія.

Українці надихають. Іноземці, котрі після лютого 2022 року відвідували Україну, на сцені і в кулуарах розповідають одне одному зворушливі історії про українців – воїнів, медиків, будівельників. Про знайомства з покаліченими людьми, котрі після лікування і реабілітації планують продовжити боротьбу. Наш народ, наші воїни стали живим символом боротьби за свободу і справедливість.

Наші союзники.

Коаліція союзників України залишається глобальною. Найбільші демократії світу, міжнародні організації, місцеве самоврядування, приватний бізнес і громадськість зі всього вільного світу підтримують нашу боротьбу.

Серед союзників є консенсус – потрібно підтримувати Україну так довго, як ми цього будемо потребувати, тому програми з відбудови і фінансової допомоги вже плануються на 3-5 років.

Наші можливості.

Приватний бізнес і місцеве самоврядування є одним з ключових елементів відбудови. На рівні держав і організацій напрацьовуються стратегії і програми, гарантується безпека. Але програми впроваджуються на місцях. Бізнес інвестує в конкретний регіон. Тому взаємодія з громадами і повага до місцевого самоврядування гарантує, що процес відбудови буде максимально ефективним і швидким.

Наше завдання.

Захоплення нашим соціальним капіталом і бажання іноземців допомогти не знімає з порядку денного необхідність боротьби з корупцією і реформування держави. Ніхто не буде давати гроші, якщо їх можуть вкрасти, а інвестиції можуть віджати.

Побудова правової і справедливої держави – це запорука як фінансової допомоги, так і постачання зброї. Це запорука нашої перемоги.

Наше майбутнє.

Деокупація. Відбудова. Відповідальність окупантів.

Ці процеси мають йти паралельно. Наші військові звільняють землю і це найголовніше завдання сьогодні.

Одночасно ми мусимо дбати про людей, які постраждали від війни – втратили найрідніших, втратили здоров’я чи домівку. Нам необхідно перебудувати логістику, відновити і покращити інфраструктуру, радикально перебудувати медичну сферу і багато-багато іншого.

Третє, що потребує уваги – це притягнення до відповідальності росіян за всі ті злочини, що вони вчинили. У наших союзників вже є розуміння, що базовий фонд відбудови України потрібно наповнювати конфіскованими російськими грішми. На жаль, цей процес йде значно повільніше, аніж нам потрібно. Тут треба працювати і переконувати.

Я мав цілий ряд зустрічей з політиками, бізнесом і керівниками міжнародних фінансових інституцій. На кожній з них, окрім планування проєктів підтримки для українців, що постраждали від війни, я розповідав про ту біду, яку вчинили і продовжують чинити окупанти.

Вбивства і тортури, викрадення людей, ґвалтування, підрив Каховського водосховища – про ці злочини потрібно говорити на всіх можливих майданчиках. Усіх, кого не встигнуть покарати наші військові має чекати кримінальний суд і в’язниця. Кожен злочинець буде покараний.