Російська empathy Анни-Лєни Лаурен

«У них щось негаразд з головою, у тих росіян» так називається книга фінської журналістки Анни-Лєни Лаурен. Це книга про росіян і стереотипи, росіян і горілку, росіян і історію, а також про російських чиновників, політиків і багато іншого, - запевняє сама авторка. І вже навіть готує книгу про українців…

Львівськи й читач зміг зустрітися з фінською письменницею під час презентації книжки в книгарні «Є». Переклад українською, запевняє авторка, – бездоганний, оскільки його робила відома українська перекладачка Наталка Іваничук. «Працювалось легко і швидко. Це мій особистий рекорд в перекладі. Це 125 сторінок за місяць. Я не практикую такі темпи перекладу. Книга дуже цікава, легко читається. Барвиста мова!.. Таке враження, що я перекладаю на українську те, що чомусь було написано фінською», – каже Наталка Іваничук. Зізнається, раніше таке відчувала, тільки перекладаючи Мазоха, який «чомусь» написав зрозумілі українцеві речі, але німецькими словами.

Книга побачила світ у видавництві «Піраміда» за ініціативи земляка письменниці, Надзвичайного та Повноважного Посла Фінляндії в Україні Крістера Міккелссона. Останній запевняє, що переклад українською дає можливість українцям та фінам на спільний погляд на свого сусіда – Росію: «Лаурен жила в Росії, побачила Росію і росіян. Книжка сповнена гумору, відчуттів. Це empathy, вміння відчувати, як живуть інші».

Василь Габор – засновник серії «Приватна колекція» (видавництво «Піраміда»), у межах якої видано книгу – наголошує: книга цікава для українців хоча б тому, що в ній, як у дзеркалі, українці можуть побачити не лише росіян, але й себе: «Це дуже суб’єктивний погляд з любов’ю до Росії. Авторка шукає в Росіян більше позитиву, ніж неґації. Як на мене, тут йдеться і про подвійні стандарти, якими живе це суспільство».

Щодо розповіді самої авторки про книгу, то це – репортаж про росіян. Ідею для назви книжки вона почерпнула з улюбленого коміксу про «Астерікса і Обеліска», де часто повторювалась фраза «Ils sont fous ces Romains!» («Вони божевільні, ці римляни» (франц.) – ZAXID.NET).

«Не хочу робити росіян ще більш дивними, ніж вони є, але не можу сказати, що в Росії все відбувається логічно і раціонально. В очах росіян – я божевільна. Адже не розумію їх до кінця, їхню культуру… Коли приїжджаю в Росію і показую їм книгу, вони сміються», – каже Анна-Лєна Лаурен.

Авторка захотіла написати книгу, проживши і пропрацювавши кілька років у Москві та Санкт-Петербурзі. Книга, каже вона, іронічна, вона буде зрозуміла усім, бо це «хоч і суб’єктивна книга, але не антиросійська».

«Росія дійсно має багато облич. У Москві та Санкт-Петербурзі, коли приїжджаєш, всі на тебе поглядають недоброзичливо. Особливо в Москві. Але познайомившись ближче, ви потім можете подзвонити їм у будь-який час, зустрітись, піти кудись… Фінляндія має свою історію з Росією. Мій дідусь загинув у боротьбі проти Радянського Союзу… Якби не захищав батьківщину, його б відправили в Сибір, і мене б також тут не було, – каже вона. – Схожі відчуття є в українців. Я бувала дуже зла, коли в Росії ми обговорювали Другу світову війну, Балтійські держави, Чечню… Вони (росіяни) вважають, що можна захопити маленьку Грузію задля інтересів великої держави, а я – ні… Росіяни розуміють, що була війна з Фінляндією, що люди загинули. Але, з іншого боку, вони мені казали: «Розумієш, Анна-Лєна, фінський кордон був від Петербурга за 30 км. Ми мусили його відсунути… У них є дві суперечливі думки одночасно».

Анна-Лєна Лаурен запевняє, що її книга – про стереотипи щодо росіян. Частину з них вона розвіює, інші, навпаки, підтверджує. Серед останніх – і стереотип про алкоголь.

«Алкоголізм – велика проблема і Росії, і Фінляндії. Та я зрозуміла, що для росіян горілка має важливе значення: в Росії п’ють горілку, коли когось зустрічають, на поминках… Це символ єднання. На жаль, у Фінляндії люди п’ють більше, але алкоголь тут не має такого символічного значення. В Росії виголошують промову й п’ють горілку. В Росії багато говорять, у Фінляндії – мало», – запевняє авторка.

У Росії книгу вже прочитали. Реакції, каже Анна-Лєна, були дуже різними – від обурення до посмішок і подяк.

Тепер письменниця пише книгу про українців, про наслідки Помаранчевої революції. «Якщо узагальнено: українці – більш розслаблені, люблять гарно проводити час разом. Вони не сильно переймаються, живуть вони у великій державі, чи ні. Тут легше працювати журналістом, брати інтерв’ю. І коли прилітаєш в аеропорт «Бориспіль», тут іноді тобі навіть посміхнуться. Але цього ніколи не зроблять в «Шереметьєво»… Російські чиновники і політики ставляться до тебе, як до дрібного фінського журналіста, який ні на що не впливає. В Україні – більш ввічливі… Можете не погодитись, але різниця між Сходом і Заходом України іноді дуже перебільшена. Після Революції зрозуміло, що Україна більше не буде під Росією, не залежно від того, хто буде при владі», - наголосила Анна-Лєна Лаурен.

Презентацію її нової книги про Україну обіцяють через рік.