Щоб корона не натиснула: Зе-навчання в Трускавці
Інші блоги автора
- Без вивісок і зі штрафами! 4 груд, 17:45
- Як забудовники Львова підклали свиню своїм же колегам 28 жовт, 18:15
- Скільки поверхів збудувати поруч із церквою чи історичною віллою? 14 жовт, 14:54
Хіба добряче глухий і лінивий не чув і не говорив про тижневий інтенсив Зе-команди у Трускавці. Скажу і я.
З одного боку, ми не хотіли «старих», які мають досвід парламентської роботи. З іншого – є «нові», які «зеленого поняття» не мають, як працюють публічні інституції.
Чи можна цього швидко навчитися? Добре чи погано такий прискорений курс молодого бійця?
Думаю, навчання – це завжди добре. Але не треба мати ілюзій.
Очевидно, тут йде мова про організацію командної роботи і не більше. Та треба було новообраним Зе-депутатам банально познайомитись. А так і від партійного керівництва вказівки отримали, і перед журналістами себе показали.
Тому про якісь фахові знання не йдеться. Бо для спеціальних знань 7 днів – критично мало, навіть якщо є надвелике бажання та надгарні вчителі…
Беруся судити, спираючись лише на власний досвід.
Маю за плечима диплом юриста і роки роботи за фахом, кваліфікацію магістра державного управління, досвід праці в органах місцевого самоврядування; стажування, навчання та переймання досвіду публічного управління в таких країнах, як Франція, Британія, Італія, Німеччина, Польща, Литва, Хорватія та США.
Жоден громадянин України від того не постраждав. Маю на увазі, що всі ці поїздки не за державний кошт, то все фінансували громадські чи закордонні навчальні організації.
Ну і політичний досвід теж присутній – 4 парламентські роки в комітеті ВРУ з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.
І навіть після всіх цих років громадження знань я не буду з 100-відсотковою впевненістю торочити на всі боки, що я супер-дупер-незамінний фахівець з питань місцевого самоврядування. Швидше схиляюсь до вислову Сократа: «Я знаю, що я нічого не знаю».
Бо неможливо мати відповіді на всі запитання. І у сфері місцевого самоврядування зокрема. Бо знання – це швидше динамічний процес, ніж статичне явище.
До чого я веду? Повторюсь, навчатися – це добре. Але як на мене, головне в цій ситуації: щоб після тижня опанування всіх істин, нікого корона не почала тиснути, а знання – лізти з усіх дірок. А так часто буває в молодих і амбітних )
І ще – щоб потім нам усім гуртом не довелось роками розгрібати результати «бурхливої» законотворчої діяльності таких сумлінних учнів.