Шість найбільших аеропортів України можуть стати приватними
Кабмін України відмовився від збереження в держвласності шести найбільших аеропортів країни, зазначено в концепції держпрограми розвитку аеропортів до 2023 року.
Ідеться про аеропорти України «Бориспіль», «Львів», «Донецьк», «Одеса», «Харків» і «Сімферополь», пише Forbes.
Уряд готує українські аеропорти до приватизації і хоче витратити на них 13,5 млрд гривень бюджетних коштів найближчі десять років.
Відповідну концепцію, підготовлену Мінінфраструктури, прийняли на засіданні Кабміну 22 травня, розповів чиновник, близький до керівництва профільного міністерства.
Формально концепцію держпрограми уряд прийняв ще в листопаді 2012 року – тоді її без попереднього узгодження з іншими відомствами вніс міністр інфраструктури Борис Колесніков.
Основні положення документа:
- протягом наступних 10 років українські аеродромні комплекси модернізують за бюджетні гроші. Мова не тільки про комплекси, що входять у великі аеропорти, а й про невеликі регіональні аеропорти (наприклад, у Вінниці чи Івано-Франківську);
- приватний бізнес братиме участь у модернізації інфраструктури аеропортів (терміналів, кейтерінгу), об'єктів неавіаційної діяльності і невеликих аеродромів, які використовуються для потреб авіапрому та спортивної авіації. Серед останніх – аеродроми «Київ/Антонов-1», «Джанкой», «Київ» (Чайка);
- пасажирські та вантажні термінали будуть передані в концесію і оренду;
- аеродроми та злітно-посадочні смуги, що перебувають у комунальній власності, можуть зберегти нинішніх власників. Попередня концепція містила норму, за якою ці об'єкти мають бути повернуті центральній владі.
У концепції спрогнозовано, що після її реалізації, 2023 року, пасажиропотік в українських аеропортах зросте у 2,3 разу – до 28,7 млн осіб.
Сума інвестицій держави – 13,5 млрд гривень. З них 11,5 млрд заплатить держбюджет, 2 млрд – місцеві бюджети. Інвестиції приватників Мінінфраструктури оцінює в 4 млрд гривень за 10 років.
В уряді концепцію підтримують далеко не всі. У супровідних документах до тексту чимало зауважень: найбільш спірні норми – права держави на аеропорти та їх інфраструктуру і джерела фінансування.