Мереживо, порцеляна і грілка для ліжка: у Львові показали побут галичан ХІХ–ХХ ст.
Експозицію відкрили у Музеї етнографії та художнього промислу
Як заварювали ранкову каву у старому Львові, чим гріли ліжко перед сном і який вигляд мали міські панянки сто років тому – тепер це можна побачити не лише на архівних світлинах. Своєрідний портал у минуле відкрили у львівському Музеї етнографії та художнього промислу. Нова стала експозиція переносить відвідувачів у повсякденне життя галичан кінця ХІХ – початку ХХ століття. Три зали відтворюють атмосферу від гамірних вулиць і ринку до домашнього побуту та багатоконфесійного середовища Львова.
Перший зал нової експозиції передає дух тогочасної вулиці: ліхтарі, вивіски, вітражі, афіші, силуети перехожих і торговців на ринку. Одяг львів’ян сторічної давності – від класичних костюмів до мереживних комірців, рукавичок і бісерного ридикюля на вихід.
Одяг львів’янок в добу Габсбургів та міський простір
Друга зала відтворює духовну сферу. Тут експонують церковні предмети християнських конфесій західного і східного обряду – православних і католиків, а також юдеїв. Міський простір відтворює колекція хрестів з церков.
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google«Цікаво простежити, як народна традиція імплементувалася з сільської місцевості через передмістя в міський простір. Акцентом є надбанні хрести з церков передмість», – акцентував директор музею Андрій Клімашевський.
Кураторка виставки Людмила Булгакова розповіла ZAXID.NET, що у радянські часи в музеях практично не формувалась колекція міської культури, речі міщан середнього статку не були предметами колекціонування. Тому їх дуже мало. Ці речі комусь колись належали, але зараз вони анонімні. Проте якщо уважно в них вдивлятись, можна уявити, як ними користувались. Сто років тому люди в цьому одязі ходили тими ж вулицями, що й ми.
Лише важливі новини – підписуйся на наш WhatsApp-канал
На вході до третьої зали замок від брами – як портал у минуле. Там відтворено побут Львова 100–150-річної давності: порцеляна, з якої пили каву, люстерко, біля якого чепурилися, глечики, якими набирали воду, керамічні миски для вмивання, щипці для одягання лайкових рукавичок. Формами для випічки, складається враження, користувалася сама Ольга Франко.
Один предмет з експозиції без підпису точно ніхто не впізнає з сучасних відвідувачів. Це посуд, чимось схожий на суміш ронделя і друшляка. У нього наливали гарячу воду і гріли постіль перед сном.
Цікавим експонатом є ваза, виготовлена з артилерійського снаряда після Першої світової війни. Такі речі створюють і в наш час.
Рекламний щит зі зразками кованих деталей і клеймом віденського майстра Альберта Мільдера
«Галицькі міста були багатонаціональні і багатоконфесійні. У цей період міський простір набував культури співжиття різних націй. Люди співіснували в одному ландшафті. Цієї експозицією ми говоримо не про минуле, а про той простір життя минулого міста, що абсолютно актуальний і сьогодні, – мирне співіснування, співдружність, розуміння інакшості. Це основний посил експозиції», – наголосила Людмила Булгакова.
Експозиція реконструює дух давнини
Виставку можна оглянути на другому поверсі Музею етнографії та художнього промислу на площі Ринок, 10.
Фото ZAXID.NET







