Вибори?

Наближення виборів у попередні десятиліття характеризувалось пожвавленням у суспільстві та активізацією проявів громадської думки. Найвищого піку такого пожвавлення завдяки політичному «дорослішанню» та політичним технологіям було досягнуто у 2004 році. До виборів 2010 року українське суспільство прийшло дезорієнтованим і глибоко розчарованим.

Вперше після розпаду СРСР вибори є безальтернативними. Альтернативою «Я» та « Я» і «Ю» є хіба що Противсіх, як результат пародії на українську демократію. Ще б хтось перейменував себе на Вашингтона, то  була б відповідь на риторичне Шевченкове – чи дождемось свого ми Вашингтона, але у «бабопарасковому» стилі. До речі, а де ж баба Параска? Такого претендента на кандидати забули. Знав би Тарас, які хуторяни нині правлять… Вашингтон нині не в моді. Люди вже подумують про диктатуру, про сильну владу.

Президент вважає проявом демократії той факт, що в Західній Україні на рекламних щитах вільно розміщують портрети В.Януковича. Це варто оцінити політологам і психологам. Однак портрет  В. Януковича стає атрибутом міського колориту. І неспроста. Львівський виборець після В. Ющенка не уявляв іншого претендента на посаду Президента і вслід за ним не сприймав Ю. Тимошенко. Хоча у 2004-му багато хто з цих громадян кричав на Майдані «Юля!».

Після першого туру виборів і непроходження В. Ющенка частина свідомих львів’ян голосуватиме за В. Януковича, щоб не зрадити В. Ющенкові  з Ю.В. Очевидно це прояв демократії. Однак хочеться запитати прихильників ідеалів Майдану: чому відбувається така трансформація свідомості?

Вираз облич та блиск очей на Майдані був щирим. Частина молоді протягом року не могла ввійти в нормальний ритм життя – вони прагнули продовження Революції та кардинальних змін. На жаль, частина студентів у 2005-му назавжди покинула навчання. Частина молодих людей назавжди покинула країну.

В даний час число розчарованих сягнуло критичної межі. Львів’яни змінили політичні орієнтири. А може їх і не було. В мене закрадається думка, що хуторянство і базарний стиль життя затьмарюють свідомість.

Криза духовності і припинення еволюції політичних поглядів пересічних громадян є свідченням  незрілості суспільства. Прихід до влади сил, які не прагнутимуть розвивати громадянське суспільство, демократичні свободи та інститути приведе до значної консервації політичного процесу. Цей період може тривати до десяти років, поки нова еліта не сформує критичну масу і на хвилі протесту не змінить існуючий стан речей.

Портрет неспроста став атрибутом міського колориту Львова…