Як в УКУ святкували 60-річчя Ярослава Грицака

Нещодавно український історик та публіцист, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак відзначав 60-річчя. Побажання щодо подарунку іменинник обрав сам – благодійна пожертва у докторський фонд пам’яті Героя Небесної Сотні та викладача УКУ Богдана Сольчаника, відтак, завдяки внескам гостей, що прийшли на свято, було зібрано 4,5 тисяч доларів.

Запрошуємо приєднатися до привітань імениннику, склавши пожертву.

Перед неформальною частиною святкування (колядуванням та гостиною) відбулась формальна – презентація трьохтомника щоденників та есеїв історика Івана Лисяка-Рудницького, упорядником яких є Ярослав Грицак. Модерував подію перший проректор УКУ Тарас Добко: «Для Ярослава Грицака цей науковець був улюбленим, а видання збірника щоденників та двотомника історичних есеїв стало одним із найважливіших його академічних проєктів. Загальним тлом сьогоднішньої події є ще й свято, тема якого близька й для інтелектуальної творчості іменинника: лекція “Бог, Різдво та Beatles”, стаття “Різдвяне”, програма “Різдво з Грицаком” на Радіо 412. Важливо сказати, що Бог історика Грицака ввійшов в історію, став її частиною і залишається Богом історії, а не лише філософських умовиводів чи абстракцій».

Серед присутніх на презентації були колеги ювіляра: Ярослав Глистюк – упорядник і автор коментарів до книжки, редакторка Оксана Дмитерко, яка займалася розшифруванням текстів, та доцентка кафедри філології УКУ Дарія Сироїд – літературна редакторка проєкту.

Сам пан Ярослав розповідає, що Іван Лисяк-Рудницький усе життя намагався бути простим науковцем, який «сидить у кабінеті, пише статті, але йому це не вдавалося – пригоди щоразу знаходили його». Так, він був єдиним українським істориком, якому вдалося потрапити на обкладинку New York Times; щоправда через те, що опинився свого часу в центрі скандальної історії. Незадоволений гучним слуханням музики незнайомкою в автобусі Лисяк-Рудницький зробив зауваження, після її протестів пішов повідомити водію, а далі не стримався й… ударив радіо свою сусідку – науковця одразу арештували, звідки й з’явилося фото з підписом «Іван Грозний» (Ivan the Terrible). На захист Рудницького в Америці почався збір коштів, якими вдалося покрити адвоката і… виграти справу. Більше того, в окремих штатах вийшов закон про заборону слухати радіо без навушників.

«Таких смішних історій в біографії Рудницького було безліч. Але тим не менше він став одним із найбільш впливових українських істориків ХХ століття. Його щоденники 15 років лежали закинутими, адже його дружина обмежувала до них доступ. Після її смерті проєкт видання цих рукописів – можливість привідкрити внутрішню кухню геніального науковця. Тому я закликаю долучитись до прочитання, – підсумовує Ярослав Грицак.

Усього вдалося опрацювати і хронологічно представити 17 щоденників Івана Лисяка-Рудницького: охайних за часи молодості та доволі хаотичних із старших його років, з роздумами про особисте життя й про історико-політичні обставини. Укладачі також намагалися зберегти правопис науковця, у тому числі його помилки. У записах розкривається щирий та відвертий образ пана Івана, який писав для самозаглиблення; утім, доля цих рукописів склалася інакше – як наголошують упорядники, їхній внесок має велике значення для української культури та історії.

Після серії запитань-відповідей та загалом офіційної частини присутні слухали колядування вертепу «Від хати до хати». Присутніми на вечорі стали студенти та колеги, однодумці та друзі Ярослава Грицака, які прийшли привітати його та підтримати видання щоденників та есеїв Лисяка-Рудницького. Утім іменинник заздалегідь просив не приносити подарунків, а здійснити благодійний внесок у докторський фонд пам’яті свого учня та молодого колеги, викладача УКУ, Героя Небесної Сотні – Богдана Сольчаника. Зі згаданого фонду найкращому аспіранту щороку присвоюється стипендія на навчання. Зібрані 4,5 тисяч доларів було передано до фонду.

Довідка: Богдан Сольчаник – молодий поет, науковець і викладач УКУ, який загинув від кулі снайпера на Майдані Незалежності в Києві 20 лютого 2014 року під час Революції Гідності. Богдан готувався до захисту дисертації на тему «Виборчі практики в малому західноукраїнському місті 1965–2006 роки». З перших днів Євромайдану Богдан Сольчаник був у числі тих активістів, які у мирний спосіб відстоювали своє право на гідність та протестували проти режиму Януковича.

У 2016 році Український католицький університет у пам’ять про свого викладача заснував першу для Університету стипендію для навчання на докторській програмі УКУ. Докторська стипендія імені Богдана Сольчаника щороку присвоюється найкращому аспірантові, який демонструє високі академічні результати, має опубліковані чи прийняті до друку наукові статті в авторитетних українських і закордонних виданнях, веде активне публічне наукове і громадське життя; перевага надається аспірантам, які застосовують у дисертаційному дослідженні міждисциплінарний підхід.