Як варіант виходу з ситуації

Очевидно, ні Янукович, ні Тимошенко не зможуть запропонувати програми радикальних дій для поліпшення економічної ситуації в країні.

Не зможуть, адже програми радикальних дій неминуче вимагають скорочення соціальних програм, скорочення пільг. Хто б не став президентом – постарається не повторити помилок Ющенка. Більше того, Янукович впевнений, що підвищить рівень добробуту населення. Однак поліпшення життя населення і радикальні реформи не можна проводити одночасно. Причиною є неплатоспроможність держави і великі зовнішні борги. З огляду на це треба буде дбати про виплати населенню і виплати з обслуговування та погашення боргів одночасно.

Міною сповільненої дії є Пенсійний фонд. Поповнення його є перманентною проблемою і не тільки в Україні. Реформувати за рік-два нереально. Уряди країн світу піднімають пенсійний вік. В Україні це питання частково «згладжується» нижчими показниками тривалості життя (особливо серед чоловіків). На інвестиційні програми грошей просто не буде. Отже – надія на бізнес. Український бізнес не здатний за 2-3 роки докорінно змінити ситуацію на краще. Тим паче, що банківська система ще не скоро вийде на докризовий рівень кредитування.

Вихід лише у реанімуванні вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку. Досліджуючи у свій час на прохання місцевої влади результати реалізації проектів на території пріоритетного розвитку (результати було розміщено у журналі «Бюлетень приватизації») я виявив суттєві зрушення, які привели до зростання чисельності зайнятих, рівня доходів населення та наповнюваності місцевих бюджетів. Як відомо, ліквідація 2005 року податкових пільг унеможливила функціонування ВЕЗ та ТПР. Проти існування вільних економічних зон виступала і Юлія Тимошенко.

Після виборів до місцевих органів влади у Львові треба розпочати роботу для створення в Галичині вільної економічної зони. Чому? Тому, що через п’ять років у Львові не буде що реанімувати. Обидва претенденти на президентство бачать Львів, як історичне місто з гарними традиціями, архітектурою, але аж ніяк не промисловий центр.

Як показує практика того ж Китаю, прикордонні міста, в яких були створені вільні економічні зони, протягом 3-4 років подвоювали надходження до бюджетів за рахунок припливу капіталу, зростання чисельності зайнятих. Новому керівництву Львова, крім такого варіанту, жодним чином не вдасться підняти економіку міста. Без створення вільної економічної зони Львів втратить усі залишки промисловості, суттєво скоротиться чисельність населення, руйнуватиметься історична спадщина та інфраструктура.

Треба створювати інформаційний центр, готувати до прийняття рішення місцеву і центральну владу, заручитись підтримкою міжнародних організацій під егідою збереження культурної спадщини. Давайте обговорювати. Програшу ще не мало жодне місто.