В країні, яка уже майже два роки веде проти України повномасштабну війну, стався гучний скандал за участю тамтешніх шоубізнесових зірок. Власне кажучи, для представників російського шоубізнесу скандал – це звичайний стиль життя, згадаймо хоча б легендарну пресконференцію Філіпа Кіркорова в Ростові-на-Дону 2004 року. Тоді Кіркоров, як відомо, нецензурно висловився на адресу місцевої журналістки – і при цьому фактично не постраждав, а його популярність навіть зросла. Але нинішня історія, з «голою вечіркою» (де частина учасників справді були напів- чи майже оголеними) обернулася для її героїв несподіваними проблемами.
Після того, як інформація про вечірку – у вигляді зрозуміло яких фотографій – вилізла назовні, розпочалося справжнє цунамі доносів та обурень. Образилися на фривольну поведінку вітчизняних зірок блогери, які пишуть про війну в Україні. Їхні доноси призвели до того, що організаторка івенту, телеведуча Настя Івлєєва, та відомі учасники втратили рекламні контракти від відомих російських компаній. Але на цьому історія не завершилася.
Бо поліція навіть заарештувала одного з учасників, російського репера Vacio, який прийшов на другу частину вечірки в одній шкарпетці. Вдягнутій, як ви розумієте, не на ногу. Після візиту до правоохоронців цей музикант швиденько почав каятися і заявляти про те, що він «образив почуття багатьох людей у такий важкий час для нашої країни». Пізніше з’явилися відеовибачення від інших учасників «голої вечірки» – Філіпа Кіркорова, Лоліти Мілявської, Діми Білана. І у всіх цих вибаченнях, крім усього іншого, звучала тема «важкого часу». І от що все це означає.
Як відомо, Росія ще під час перших двох путінських каденцій почала перетворюватися на авторитарну державу. У якій дозволялося все – тільки не лізти в політику. А декому, як-от Ксенії Собчак (теж учасниці скандальної «голої вечірки»), дозволялося навіть лізти в політику. Все інше, усе приватне, закрите для широкого загалу життя російських зірок нікого за кремлівськими стінами не хвилювало. А якщо когось із звичайних росіян й обурювали ті чи інші витівки представників шоубізнесу (як та ж пресконференція Кіркорова з матюками), то це все не закінчувалося нічим серйозним для зірок.
Але часи змінилися. Російська влада, увійшовши в повномасштабну війну, миттєво зачистила навіть ті дрібні острівці псевдосвободи, на кшталт контрольовано-опозиційної радіостанції «Эхо Москвы». Будь-яка інша точка зору, яка не збігалася на 100% з генеральною лінією партії, виявилася незаконною в прямому сенсі цього слова. Бо в Карному кодексі з’явилася стаття про «дискредитацію російської армії», куди можна було (як у старі недобрі сталінські часи з «контрреволюційною діяльністю») приписати будь-що, що не сподобається Володимиру Путіну.
Інститут іноагентів, який до певного моменту не особливо обтяжував ліберальну частину російської інтелігенції, за два роки виріс із простих попереджень до повної заборони – скажімо, книжок Бориса Акуніна. А Філіпа Кіркорова почали забороняти на телебаченні навіть без цього формального пункту. Причому якщо Акунін «винагороду» від Кремля чесно заробив, своєю антивоєнною, антиімперською позицією (принаймні як для російського суспільства – це було дуже різко і сміливо), то Кіркоров поплатився всього лиш за участь у пікантній вечірці.
Але в нинішній Росії навіть цього достатньо для того, щоб отримати тавро «ворога народу». Формально на адресу Кіркорова, Мілявської та інших персонажів, причетних до івенту в Івлєєвої, цих слів ще не прозвучало. Але та ж Івлєєва, як помітили її читачі, уже видалила зі своїх соцмережевих сторінок усі пости, які були присвячені антивоєнній тематиці.
Усе це свідчить про те, що Росія 2023 року перестала бути авторитарною державою. І перетворилася на тоталітарну. Це перетворення було помітне вже тоді, коли Кремль через законодавчі руки у Держдумі протягнув дискримінаційні закони проти ЛГБТ-спільноти. Але все ж заборона «пропаганди гомосексуалізму» стосувалася публічного простору. А покарання – і привселюдне каяття, щоб зменшити це покарання, – Кіркорова і компанії стосується уже відверто закритої події. Приватного життя.
А тоталітаризм саме тим і відрізняється від авторитаризму, що йому є справа не тільки до того, що люди роблять у соціумі, а й до того, що вони роблять удома за зачиненими дверима. Точнісінько так, як це було в найлютіші радянські часи. Можна навіть сказати, що в тих чи інших аспектах путінська Росія ставиться до своїх підданих жорсткіше, ніж брежнєвський СРСР. Принаймні тодішня суперзірка Володимир Висоцький міг і виїжджати за кордон, причому навіть у ворожі, капіталістичні країни, і разом з тим знімався у художніх фільмах. При цьому не влаштовуючи каяття за свої тодішні витівки – а про його алкоголізм і навіть наркоманію знали не тільки в колі друзів, а й у тій самій конторі, яка зараз керує всією Росією.
Тож Російська Федерація, яку Путін 20 років перетворював з умовно демократичної на безумовно авторитарну країну, за два роки «спеціальної військової операції» стрімко скотилася в тоталітарне минуле. Де не просто треба зображувати публічну лояльність, як це зараз активно роблять у своїх відеокаяттях учасники «голої вечірки», а й слідкувати за собою, щоб не розізлити правлячу еліту якимись витівками навіть у власній квартирі.
А головним у цій історії є те, що вектор деградації країни-агресора заданий настільки точно й упевнено, що рано чи пізно з’являться суди над тими, хто дозволяє собі веселитися (нехай і не так фривольно) у «ці важкі часи». Це неодмінний атрибут тоталітарної держави. А суди з’являться обов’язково – бо «важкі часи» в нинішній Росії тепер надовго. І Z-патріоти, які й роздмухали скандал з «голою вечіркою», стануть справжніми псами режиму. Принаймні до того моменту, поки самі не попадуть у немилість до Кремля. Що також не можна відкидати – згадайте, як у радянські часи жертвами репресій часто ставали ті, хто ще вчора був поважним членом суспільства. Власне, доля Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) на це вже не натякає, а кричить про це на повний голос.
Єдине, що Кіркорова поки що не посадили. Втім, як ви вже зрозуміли, ключовим у попередньому реченні є саме конструкція «поки що». Бо тепер, у тоталітарній Росії, особливо в путінському (більше сталінському, ніж брежнєвському) варіанті, потенційно винним є кожен.
Ми використовуємо