Хто не знає «Рашку – квадратного ватника»? Комічний персонаж, пародія на американського Спанч Боба-квадратні штанці, створений російським художником. «Ватник» покликаний висміяти так званих «російських патріотів» – так званих, бо зі справжніми патріотами вони мають дуже мало спільного. Любов до Батьківщини для них – це лише ширма, за якою ховаються справжні жалюгідні наміри та численні комплекси. В українському сеґменті інтернету радісно насміхаються над російськими «ватниками», не помічаючи, що український аналог цього явища не те що нічим не відрізняється, а є просто регіональним відгалуженням загальнопострадянського «ватного» інтернаціоналу.
Існує помилкова опінія, що «ватник» – це коли малоосвічена, аґресивна і самовпевнена людина вихлюпує свою ненависть до «врагов родной России». Але чим це відрізняється від такої ж особи, яка так само намагається цькувати «ворогів рідної України»? Ось прямо зараз, під час написання цієї статті, я натрапив на пост у фейсбук-групі з гоноровою назвою «Спільнота активних та думаючих». У пості написано: «Коментарі Агонь! Порохоботи ВИ КРАЩІ!!!» – а далі лінк на статтю про те, що дружина Президента України завела акаунт у цій самій соціальній мережі. Що ж, погляньмо на коментарі.
Але спочатку – перший пост:
«Вітаю на моїй Facebook-сторінці!
Все про наші з командою ініціативи, проекти, плани та перебіг їхньої реалізації, заходи, візити, робочі зустрічі – тут. А також – враження, відчуття, роздуми.
Дякую, що ви зі мною!»
Що ж, дружина Президента, демократично обраного більшістю Українського народу, цілком державною мовою запрошує до спілкування громадян, зокрема й прихильників лідера партії з назвою «Європейська Солідарність». Напевне, вони – як справжні європейці – продемонструють переваги української європейської культурної дискусії перед пострадянським ватним тролінґом?
Ну, звичайно ж, ви вловили мою іронію.
Люди з поважними обличчями на аватарках кинулися, як ті малі діти, вправлятися у знанні нецензурних російських слів та особливостей поведінки осіб із соціального дна. Тобто жодною Європою тут і не пахне. Очевидно, що сивий, зовсім сивий експрезидент став кумиром не так витончених інтелектуалів, як переважно тих самих закомплексованих пострадянських людей, які найгірші прояви своєї сутності намагаються прикрити «патріотизмом» і «боротьбою проти ворогів Вітчизни». І як тут не згадати колоритну ілюстрацію – сірого квадратного ватника?
І тут йдеться навіть не про особисто Зеленського, його дружину, батьків чи друзів. Вони можуть бути навіть дуже поганими людьми, які все життя хотіли Україні тільки найгіршого. Йдеться про гідність. Пам'ятаєте, був у нас такий історичний момент – «Революція гідності»? Там з одного боку били протестувальники, а з другого – «Беркут». І «Беркут» іноді стріляв у протестувальників і навіть їх вбивав. Я був в той час на Майдані мало не щодня – і щось не пригадую плакатів з нецензурною лексикою на адресу «Беркуту». Якось було таке розуміння, що «Беркут», Янукович, ПР – вони хоч і вороги, але не можна в ненависті до них опускатися нижче плінтуса.
На жаль, у так званих «активних та думаючих», які вправляються у сортирній дотепності на сторінці дружини президента України, такого розуміння нема. Як нема, власне, й гідності.
Я б дуже хотів зараз бути на боці тих, хто критикує нинішню владу. В принципі, не пригадую влади в Україні, яку б мені не хотілося критикувати. Але сіра, «ватна» неадекватність прихильників попередньої владної команди, які надійно застовпили ключові місця в хорі критиків, не дає такої змоги. Найгірше, що ці надзвичайно галасливі люди дискредитують саме поняття українського патріотизму.
Ще 2014 року український патріотизм асоціювався передусім з прагненням до культурної і світоглядної Європи. Зараз його опускають до рівня облупленої совкової комуналки, населеної малоприємними «високодуховними» (як вони вважають) персонажами, які впевнені, що мають монополію на сеґреґацію різних сортів Українського народу і визначення, хто тут «справжній патріот», а хто «зрадник» і «ворог народу».
Я розумію, що більшість з них навряд чи зрозуміє цей текст – скоріше оголосить автора «зрадником». Тому просто звернуся до меншості: згадайте про гідність. І подумайте, чи ви не переплутали її з «ватністю».
Ми використовуємо