Днями видання The Atlantic опублікувало розлоге інтерв’ю з Бараком Обамою, яке розчарувало українську аудиторію. За кілька днів олії у вогонь нашого розпачу плеснула Кондоліза Райс під час свого візиту до Києва. Це зовсім не той голос Америки, який сьогодні хочуть чути українці. Деякі висловлювання заокеанських друзів тривожать – невже США «зливають» нас, полишаючи Україну сам-на-сам із Путіним?
Українці не почули від Обами головного – підтвердження того, що США розглядають Росію як імперію зла і боротимуться з нею до переможного кінця. В риториці Обами годі шукати звороти часів Холодної війни. Навпаки, за влучним зауваженням кремленолога Лілії Шевцової, президент США позиціонує себе як «холодний та відсторонений спостерігач» і знімає зі себе роль світового лідера, відповідального за все.
Ще більш дошкульного удару по сподіваннях українців завдала Кондоліза Райс. Вислювлюючись на користь санкцій проти Росії та військової підтримки України, вона також не сприймає Росію крізь рейганівські окуляри. «Бувають питання, в яких великі сили можуть працювати разом», – зазначила вона, маючи на увазі співпрацю США та РФ у питаннях, що стосуються кліматичних, іранської чи сирійської проблеми.
Зрозуміло, що анексія Криму та вторгнення у Донбас розглядаються як злочинні дії – на цьому наполягає і Обама, і Райс. Крім того, екс-держсекретар запевнила українців, що в українському питанні США займають принципову позицію і поступатися нею не збираються. Росію й надалі будуть стримувати, а Україні – допомагати. Водночас, нам чітко дали зрозуміти, що євроатлантичного хрестового походу проти Росії не буде.
Ми два роки повторювали, як мантру, що Путін переступив червону лінію, і тепер на Росію впаде сім кар єгипетських. Натомість Обама говорить лише про стримування Путіна там, де він надто заривається. Допоки Україна «мала вигляд незалежної держави» і Путін керував нею, маніпулюючи клептократичною елітою, все було в нормі. Але військове вторгнення – це вже занадто, бо у світі так більше не роблять.
Все це різко суперечить тим уявленням про міжнародну політику, які ми плекали у своїх головах протягом останніх двох років. Виявляється, Україна не є центром світобудови, а війна на Донбасі – лише чергова проблема, яку США будуть вирішувати у такий спосіб, що відповідає їхнім національним інтересам. Також у Вашингтоні не сприймають Путіна як навіженого маніяка, з котрим можна розмовляти лише мовою гармат.
Крім того, США не мають готового рішення українсько-російського конфлікту і не готові назвати конкретні терміни. «Я, чесно кажучи, взагалі не бачу можливості швидкого вирішення кримського питання, – відверто зізнається Кондоліза Райс. – На жаль, у Криму ми отримали ще один заморожений конфлікт на території Європи». Годі казати, наскільки це контрастує з очікуваннями української аудиторії, яку два роки накачували фантазіями про те, що Крим можна просто відвоювати.
Барак Обама також був безжально відвертим: «Україна є ключовим російським інтересом, а не американським». Нагадавши, що Україна не є членом НАТО, Обама також зазначив, що Росія завжди буде намагатися впливати на Київ, хоч би що робили США. Такий прагматичний фаталізм – пряма протилежність нашому бажанню раз і на завжди відірватися від Росії. Тим більше, що у цьому чимало українців покладалися саме на американську допомогу.
Більше того, Кондоліза Райс прямо заявила, що відповідальність за долю України лежить передусім на самих українцях. І те, що ми воюємо з Росією, не дає нам карт-бланш на бездіяльність, і авансів нам ніхто не дасть. Спочатку станьте європейською демократією, а лише потім поговоримо про НАТО – відрубала екс-держсекретар США. «Світ готовий допомогти Україні, але для цього Україна має допомогти собі сама».
Додаткові бали за революційну звитягу нам також не нарахують. «У вас за 25 років відбулося три революції – здобуття незалежності, Помаранчева революція та Майдан 2014 року. Може, нарешті треба почати управляти державою?» – запитує Кондоліза Райс. Для нашої самооцінки це удар нижче пояса, бо суперечить усьому, що ми звикли про себе думати. Ми сподівалися на поблажку за ентузіазм і жертви, а від нас вимагають результату.
І бонуси нам видаватимуть у суворій відповідності до результатів. «Що мудріше працює уряд, що активніше проводяться економічні реформи, що помітнішою є боротьба з корупцією – то більше відкривається можливостей для України отримати допомогу Заходу» – пояснює пані Райс. І ніякої патетики про цивілізаційний вибір, захист Європи від східних варварів та інших компліментарних для нас речей.
Що тут скажеш – до таких розмов українці справді були неготові. За два роки війни ми звикли до думки, що Захід зобов’язаний нам більше, ніж ми йому. Але тепер замість теплих слів підтримки ми отримали від Кондолізи Райс холодний душ критики і повчань, а від Барака Обами – прагматичну лекцію про те, як влаштований «світ дорослих». Легко зрозуміти тих, хто вважає його інтерв’ю ляпасом Україні. Однак іноді іншого способу повернути людину до тями нема.
Українське суспільство справді розгублене і дезорієнтоване. Ще недавно наша країна була транзитною територією, геополітичною порожниною між Росією і Європою. Але раптом ми опинилися на розломі світової системи. Намагаючись зрозуміти своє становище, ми стали хапатися за концепти з підручників історії. Але алюзії на Другу світову та Холодну війну лише шкодять. А ще більше шкодить популізм, який роздмухує національну гордість, але заводить на манівці.
Попри всю різкість висловлювань Кондолізи Райс, її відвертість варто цінувати. Наша еліта звикла виправдовуватись війною і прикривати свої провали медійним шумом. Так само і громадяни звикають пояснювати власну безпорадність повсюдною «зрадою». Але значення має результат, а не те, наскільки майстерно ми виправдовуємо його відсутність. Тому американським друзям можна хіба що подякувати – хоча б за те, що кажуть нам правду, хоч і неприємну.
Ми використовуємо