Інвестував не в стіни, а в людей – чому Шептицький випереджав свій час?

Джим Коллінз у книзі «Від хорошого до величного» проаналізував діяльність компаній, яким вдалося здійснити прорив у «вищу лігу» підприємництва. Він описав бізнеси, які, незважаючи на всі кризи, багато років поспіль показували найкращі результати у своїй галузі і вивів формулу, чому вони залишилися на плаву і стали успішними. Він також описав 5 типів лідерства: від активного менеджера – до керівника, який забезпечує прогрес своєї компанії, навіть не будучи вже її лідером. І власне лідерство 5-го покоління є одним із ключів успіху компаній, які переживають десятиліття.

Коли ж мене запитали, кого б я назвав лідером 5-го покоління, мені на думку спав тільки митрополит Андрей Шептицький. Сьогодні митрополитові Андрею 155, і йому вдалося побудувати наскільки потужну структуру Української Греко-Католицької Церкви, що навіть після загнання в катакомби, вона повстала, розцвіла і продовжує розвиватися. Завдяки його інвестиціям, у Львові з'явилися знакові проєкти, які працюють досі: Національний музей, шпиталь, Богословська академія (а нині Український католицький університет), культурні та мистецькі напрями, які зародилися саме завдяки його інвестиціям у людей. Оце і є лідерство 5-го покоління.

Гуру управління

Митрополит Андрей для мене є гуру в управлінні. Якщо це поєднати з тими християнськими цінностями, носієм яких був він, це дає велику синергію.

Власне свій стиль управління я завжди намагався будувати, дивлячись на приклад Шептицького. В центрі його роботи завжди була людина, її гідність, пошана, незважаючи на статус і посади. Саме такий підхід дозволяє побудувати успішну компанію, навіть якщо ти не можеш конкурувати високими зарплатами, бо, до прикладу, у нашій бізнес-моделі це було неможливо.

Послання та праці митрополита Андрея можна цитувати і цитувати. Дуже вдало проаналізував його спадщину Мирослав Маринович у книзі «Митрополит Андрей Шептицький і принцип "позитивної суми"». Сьогодні (і не тільки) обов'язково рекомендую туди заглянути.

Прийшовши у Верховну Раду, дороговказом для мене стали слова митрополита «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну». В Україні є багато хороших управлінців, фахівців, які роками творять знакові ініціативи, проєкти і роблять багато хороших справ, але не вміють, або не хочуть про це «кричати». У вирі популізму та інформаційного шуму, на жаль, їх не чути. Таким людям годі пробитися у політику, власне, де і мають відбуватися державотворчі процеси. А голосують сьогодні за тих, хто не сходить з телевізійних екранів, бо хто більше кричить, того більше чути.

Мислення на перспективу

Митрополит Андрей Шептицький жив не лише нинішнім днем, а думав «на післязавтра». Тому інвестував не в стіни, а в людей: в художників, митців, науковців. Завдяки його підтримці, вони проросли і втримали усю українську культуру. Таких інвестицій у людей нам зараз катастрофічно бракує. Тому ми і програємо світову конкуренцію, бо не робимо так, як робив Шептицький. Якщо ти мислиш і граєш в довгу, то зовсім по-іншому розглядаєш інвестиції, які можуть відгукнутися не за рік чи два, а за 10 чи 100.

Мене часто запитують мої колеги з бізнесу, навіщо я інвестую в освіту та культуру, «викидаю гроші на вітер»: мистецьке об'єднання «Дзиґа», Львівська бізнес-школа, УКУ, Простір довіри, Арт-ключ. Багато років, десятки проєктів, великі інвестиції. Навіщо мені це все? Але коли я оголосив, що йду в депутати, у мене не було відбою від волонтерів: люди підтримували, працювали зранку до вечора. Як можна заслужити таку підтримку? Довіра, повага, жертовність. Щоб за вами пішли, ви маєте іти першим, інвестувати в розвиток і робити це не день чи два, а роками, аби інші бачили ваші справжні наміри.

Так само і у бізнесі, щоб клієнт до вас прийшов, ви маєте йому послужити: найкращим товаром, найвищою якістю, справедливою ціною. У бізнесі, як і в церкві, працює принцип служіння. Так ви отримуєте вірного клієнта, партнера, друга. І навіть, якщо завтра хтось буде демпінгувати ціни, ваш клієнт все одно прийде до вас, бо він вам довіряє, бо ви граєте в довгу, а не задля одномоментної вигоди.

Пізнати, щоби наслідувати

Андрей Шептицький – дуже гарний приклад, як в Україні маємо поводитися зараз. «Пізнати Шептицького, щоби наслідувати», – казав нам Блаженніший Любомир Гузар. А відомий бізнес-мислитель Адріан Сливоцький додає: «Вивести Шептицького у свідомість світу». Україна і світ сьогодні потребують таких прикладів справжнього жертовного лідерства. І у Шептицького є для нас багато уроків. Перший з них – зрозуміти, що не можемо отримати одразу все і зараз. Добробут України і наш особистий шлях потребує терпеливої праці і часу. Тож, до роботи!