Історія україномовної одеситки
Часто українська мова – це свідомий вибір розвиненої людини
Інші блоги автора
- Майже весна або Один день з історії України 25 лют 2022, 02:34
- Не починайте нове здорове життя з 1 січня 11 груд 2021, 10:00
Чому я, живучи в Одесі, стала україномовною? Я вважаю себе україномовною, бо спілкуюся українською вдома. Але коли ми приходимо до моїх батьків, і я, і чоловік говоримо російською. Говорили, бо з початку війни я у батьків не була. З мамою я переписуюся у вайбері (російською), а з батьком говорити не хочу, бо він у полоні ворожої пропаганди. Так само я говорю російською з деякими старими друзями. Але, ймовірно, буду працювати над цим.
Не так давно я почала у снах говорити українською, але не завжди. Інколи все ще російською. Але я стала забувати російські слова.
З клієнтами я спілкуюся тією мовою, якою зручно клієнту. Всю публічну діяльність веду українською. Таке рішення я прийняла трохи більше року тому, щоб відмежуватися від перенасиченого російськомовного простору у моїй сфері. Це було ринково обґрунтоване рішення, і я виграла від цього набагато більше, ніж очікувала. Для мене набагато важливіша якість аудиторії, ніж кількість, а україномовна аудиторія соцмереж набагато якісніша, бо часто українська мова – це свідомий вибір розвиненої людини.
Загалом я вирішила бути україномовною, тому що це а) правильно, відповідає моїм цінностям; б) це в тренді у моєму середовищі; в) приносить мені більше грошей в роботі.
Але є одна річ, яку не розуміють люди, які виросли в україномовному середовищі. Багато років я боялася говорити українською в Одесі. Наприклад, коли я сідала сама в таксі, я спілкувалася з водієм російською. Я боялася не засудження чи образливих слів. Я боялася фізичного насильства. Я досі переживаю, коли сама десь ходжу ввечері і, скажімо, говорю по телефону українською. З чоловіком, звісно, ми всюди говоримо українською. У нас були випадки фізичного насильства проти україномовних людей. Ситуація змінюється, зараз, звісно, легше, бо місто сповнене патріотичних озброєних людей. Але ще незадовго до війни я була дуже обережна щодо цього.
Єдина мова, яку завжди утискали в Україні – це українська. Але я не вірю у мову ультиматумів на рівні побутового спілкування. Це має бути тренд, вірус і багато власних прикладів.