На околицях Бахмута танкісти та арта відбивають наступ росіян

Армія рф намагається наступати від Бахмута у бік Часового Яру. У наступі беруть участь десантники 217 Парашутно-десантного полку, які вбивали цивільних українців у Гостомелі, Бучі та Ірпені. Але наші танкісти та артилеристи з 42 ОМБр їх штурми зупиняють.

У новому відео проєкту «Український Свідок» – танкісти та артилеристи 42 ОМБр на бахмутському напрямку між Часовим Яром та тимчасово окупованим Хромовим. Росіяни активно штурмують наші позиції, наступати намагається, зокрема, 217 парашутно-десантний полк. Це один з підрозділів рф, який скоював воєнні злочини проти цивільного населення у Бучі, Ірпені та Гостомелі. Та наші захисники перетворюють їх на добрива.

«Росіяни атакують позиції піхоти за допомогою техніки та живої сили, – розповідають військовослужбовці. – Техніка легкоброньована, жива сила рухається трійками та четвірками. Вони користуються погодою (росіяни пішли на штурм, коли почалася хурделиця), але ж ми тут теж не перший день».

Хлопці розповіли, як вони опинились на фронті. «Відразу на війну не пошлють, – каже військовослужбовець на ім'я Дмитро. – Спочатку треба пройти підготовку». Відразу після цих слів нашим бійцям по рації передають, що росіяни можуть почати обстріл. Знімальна група разом з бійцями слідують до укриття.

«Я їхав на ровері й мене зупинили хлопці з ТЦК, вручили повістку. – розповідає танкіст із позивним «Спекулянт». — Я цьому не зрадів, але якщо не плануєш все життя ховатися, то вибору немає». До великої війни чоловік вирощував зелень – кріп та петрушку. «Як закінчиться війна, то мене тут не буде, – каже чоловік. – Повернусь до того, чим займався – до спекуляцій». Його побратим із позивним «Палома» до 24 лютого був слюсарем на заправці. «Я працював на бетонному заводі у Києві, – каже чоловік. – Потім влаштувався на заправку, а звідти мене відразу забрали до війська».

Бійці розповідають, що після закінчення війни… ніколи не їстимуть тушкованку. «Домашню буду, а ту, що з магазину, точно не їстиму, – каже Палома. – «Мівіна» – це святе, але тушкованки я у лісі вже наївся».