Подякуймо за фонтан?

Архітектурний ансамбль старої частини Львова силами приватних підприємців та горе-реставраторів потроху перетворюється на «вінегрет», який нещодавно заправили водою. Так, очевидно, щоб заманити нових клієнтів до свого ресторану підприємці на свій смак і розсуд реконструювали фонтан, що у сквері навпроти готелю «Львів» - на вулиці Лазневій.

Здається, нічого кримінального – вдалий маркетинговий хід. От тільки хід виявився в обхід правил. Адже меценати погодили свої дії тільки з двома депутатськими комісіями ЛМР та отримали «не заперечення» від управління охорони культурної спадщини ЛОДА.

Тим часом існує маса претензій до законності встановлення фонтану, оскільки реконструкцію, за словами міських чиновників, провели самовільно, без належних погоджень. Так, начальник управління охорони історичного середовища міста Лілія Онищенко пояснила, що Галицька райадміністрація (на балансі якої перебуває цей фонтан, – ред.) мала б видати погодження на благоустрій території. А в разі потреби райадміністрація ще й мала б звернутись до управлінь архітектури, охорони історичного середовища чи інших структур, аби отримати роз’яснення щодо такої вагомої реконструкції.

Однак у відповідь на скерований ZAXID.NET запит райадміністрація повідомила, що з таким проханням до неї ніхто не звертався, ніяких дозволів вони не видавали, а також зазначила, що в повноваження РА взагалі не входить видавати дозволи на реконструкцію фонтану, хоча оновлений фонтан справді перебуває на її балансі.

Це чудово, коли люди своїм коштом облаштовують місто. Але потрібно зважати й на те, що Львів –місто унікальне в аспекті архітектурної спадщини. Крім того, виникають сумніви щодо безкорисності цих «благих» намірів – просто подарувати місту фонтан, що зовсім випадково розташований біля свого ресторану.

Ці запитання порушували у ЗМІ багато разів, але оформити все законно підприємці досі не поспішають. Також підприємці проігнорували запит редакції ZAXID.NET щодо законності реконструкції фонтану.

Первісний фонтан спорудили ще в часи СРСР з відповідним архітектурним оформленням. І якоюсь історичною чи культурною пам’яткою він не був ні тоді, ні зараз. Більше того, кілька років тому його реконструювали за кошти підприємців, які мають об’єкти торгівлі у сквері на вулиці Лазневій. Підприємці, за словами колишньої голови Галицької райадміністрації Ірини Маруняк, розробили і теперішній проект облаштування фонтану. Однак одразу отримали попередження від тої ж таки адміністрації з вимогою припинити роботи, доки цей новий проект не погоджено. Вони пообіцяли призупини роботи і погодити будівництво.

Однак… у травні цього року фонтан урочисто відкрили. На огляд львів’ян та туристів запропонували бронзові скульптури Ромуальда та Пелагеї. От тільки два маленьких «але»: по-перше, підприємці слова не дотримали і всіх дозволів у них до сьогодні немає. А, по-друге, львівські архітектори та мистецтвознавці мають, м’яко кажучи, застереження щодо мистецької цінності цієї скульптурної групи. Приміром, головний художник Львівського палацу мистецтв Орест Скоп вважає, що це доволі «кічева» архітектура і до мистецтва стосунку не має.

Співвласник ресторану «Маестро» Олег Білий, що має дотичність до реконструкції фонтану, в коментарі «Головним новинам Львова» пояснив свою позицію: «Ми чекали на ці дозволи. Вони у нас видаються інколи за два роки, може й за три, може – п’ять». У словах бізнесмена, безперечно, є сенс, бо всім відомо, що бюрократія у нас процвітає. Хоча, повторюсь, як свідчать відповіді на запити, які є у розпорядженні редакції, до тої ж таки Галицької районної адміністрації чи управління охорони історичного середовища, що має надати висновки з прописаними вимогами щодо реконструкції, підприємці не зверталися, а також не узгодили свої дії з департаментом містобудування.

Тож на час відкриття (травень 2013 року) підприємці мали погодження лише двох депутатських комісій міськради – архітектури та містобудування і охорони історичного середовища, а також комісії культури, промоцій, засобів масової інформації та туризму і дивне «не заперечення» на реконструкцію від управління охорони культурної спадщини ЛОДА.

Водночас в адміністративній комісії Галицької РА, яка б мала виносити штрафи за такі самобуди на території району, повідомили, що вони не влаштовують обходів району і не дивляться, що там не так збудовано. А розглядають тільки ті протоколи, які надходять на розгляд, а самі протоколів не складають.

Водночас у відділі житлово-комунального господарства Галицької РА пояснили, що процедура накладання штрафів при знищенні об’єктів благоустрою є. Але ж у випадку з фонтаном це – не знищення, а відновлення, то як за таке можна штрафувати, коли людина вклала гроші і зробила щось для міста? Управління екології та благоустрою ЛМР повідомило, що за реконструкцію відповідальна Галицька РА. А в інспекції Держархбудконтролю взагалі відхрестились від водограю.

Отож всі «грушки» сиплять на райадміністрацію, яка, своєю чергою, списує відповідальність на управління та департаменти міськради. Хоча виникає логічне запитання: чому ж саме Галицька РА не звернулась в компетентні органи, аби змусити підприємців заплатити бодай штраф за бронзовий самобуд? До слова, одразу біля фонтану є паркувальний майданчик від ПП «Тиса», що має поруч ресторанний бізнес, а також всі відповідні погодження від РА на паркову.

Звісно, ми всі прекрасно розуміємо, що центральна частина Львова – це постійний конфлікт бізнесу і влади, а  інколи, чи навіть здебільшого, це – тихий компроміс. Як і у випадку з фонтаном. Чиновники на запитання про дозволи тільки знизують плечима і «переводять стрілки» один на одного. Ну а де ж штрафи і контролюючі інстанції, які з’являються блискавично, коли у спальному районі хтось прибудує собі балкончик чи затіє ремонт?

Можемо припустити, що санкції забарилися тому, що один з власників ресторану – брат депутата 5-го скликання Львівської міськради Андрія Панаса – Ярослав Панас. Депутат за час своєї каденції був постійним членом комісії з архітектури та містобудування та охорони історичного середовища ЛМР та заслужив «полум’яні» відгуки в пресі.

Не виключено, що знайдеться маса опонентів, котрі скажуть: чого ви вчепились? Хоч щось зробили для людей! Гроші вклали! Ну то й що, що без дозволів, зате чисто! Ну то й що, що не зовсім гарне і не погоджене з мистецтвознавцями, зате бронзове! Зате лавка є і фотографуватись можна!

Така собі позиція толерування «меншого зла», коли ми закриваємо на щось очі, вдовольняючись тією кісткою, яку нам кидають.

Це – наша дійсність. Але бентежить дещо інше. Мешканці старовинного міста не помітили архітектурного дисонансу в ансамблі цих споруд. І їх, мабуть, можна зрозуміти, бо, як це не сумно визнати, ми за останні роки вже звикли до пластикових халабуд біля зупинок, до кольорових забігайлівок і ганделиків, до численних самовільних літніх майданчиків, столиків впоперек хідника, вмурованих у старовинні архітектурні пам’ятки ресторанів. А що вже й казати про славнозвісну будівлю Укрсоцбанку на пл. Міцкевича, 10…

Але невже проживання в місті з такою архітектурною красою не привчило цінувати і захищати її? А навпаки, надихнуло поступово трансформувати її у несмак.

А щодо фонтану, то невже тепер нам залишається тільки  дякувати його творцям, як це закликала зробити теперішній голова Галицької райадміністрації Ірина Чілімова? І хто зна, можливо, не за горами той час, коли комусь із приватних підприємців заманеться реставрувати Оперний театр на свій смак.