Президент, який не вмів ненавидіти

У неділю вранці після тривалої хвороби у своєму заміському будинку помер останній президент Чехословаччини (1989-1992) і перший президент Чехії (1993-2003) - Вацлав Гавел.

               Вацлав Гавел народився 5 жовтня 1936 року у Празі. Походить з заможної родини. Його дід був архітектором та фабрикантом-будівельником. Він побудував у Празі кілька знаменитих будинків у стилі «модерн» у тому числі й прославлений концертний зал «Люцерна». Батько В.Гавела теж був фабрикантом, одним із творців кіностудії «Баррандов». Його “буржуазне походження” не раз згадували йому в соціалістичній Чехословаччині: йому не давали спокійно навчатися, переслідували. У 1951 році він закінчує середню школу, але продовжити освіту в гімназії йому не дали. Довелося відвідувати вечірню школу, працюючи в хімічній лабораторії. Так тривало чотири роки.

            У двадцять років В. Гавел починає літературну діяльність – друкує критичні статті в літературних та театральних журналах. Однак у гуманітарний вуз його не зарахували. У 1955 р. він поступає на економічний факультет Чеського вищого технічного училища в Празі. У 1957-59 рр. проходив дійсну військову службу. Після армії – працівник сцени у театрі ”АБЦ”, з 1960 р. – помічник режисера в театрі «На забралі». Тут і побачили світ перші п’єси юного драматурга. Одна з них – «Свято у літньому саду» – приносить йому небувалий успіх, критика оцінила її як яскравий зразок тенденцій відродження у чеському мистецтві та суспільстві.

            Першим його критиком та порадником була дружина Ольга, з якою він одружився 1964 року. Саме їй були адресовані добре відомі тюремні «Листи до Ольги». Дітей у них не було.

            У 1967 р. В. Гавел закінчує театральний факультет Празької академії музичного та театрального мистецтва. У 1968 р. стає членом «Клубу активних безпартійних» та головою «Клубу незалежних письменників». У цей період пише гострі соціальні п’єси «Повідомлення», «Труднощі, що заважають зосередитися».

            Після подій 1968 р. він змушений був звільнитись з театру. Працює різноробочим на промислових підприємствах. Видання його книг та постановка п’єс були заборонені. Доводилося виживати виключно за рахунок гонорарів з-за кордону.

            У 1975 р. пише «Відкритий лист доктору Гусаку» (тодішньому керівнику чеської компартії). З 1977 р. засновник та один із керівників правозахисної групи «Хартія -77», член «Комітету захисту несправедливо переслідуваних», член «Пен-клубу». У період з 1970 по 1989 р. В. Гавел тричі був ув’язнений. Тюремний стаж – 5 років.

            Коли його садили в тюрму у 1979 р., то спочатку запропонували поїхати «повчитися» у США – він відмовився. По-перше через солідарність із своїми товаришами, а по-друге, через небажання бути емігрантом. Вирок суду – 4.5 роки тюрми.

            Коли 16 січня 1989 р. В. Гавел з букетом квітів прийшов віддати шану студенту Яну Палаху, який в знак протесту проти радянської окупації Чехословаччини підпалив себе на Вацлавській площі – його тут же арештували й засудили за «підбурювання до масових безладів». За його звільнення піднялася міжнародна хвиля солідарності.

            На весь світ прозвучали тоді слова російського письменника Д.Граніна: «Тримайся, Вацлаве!» Навіть тодішній прем’єр Польщі й член ПОРП М.Раковський  демонстративно відвідав виставу одного з варшавських театрів, поставлену за п’єсою В.Гавела. Свою солідарність з письменником висловили майже усі керівники держав. 17 травня він був достроково звільнений!

            Одним з питань, які йому задали після звільнення, стосувалося того, чи не відчуває він ненависті до своїх тюремників. «Ненавидіти я не вмію, – відповів В.Гавел, – і радію цьому. Хоча б тому, що ненависть застилає очі й заважає пошукам правди”.