Про медицину для людей, а не для злодіїв

Незвичайний протест відбувся 2 листопада у російській столиці. Вперше за багато років лікарі і медичні сестри багатомільйонної Москви вийшли на санкціонований мітинг, щоб висловити свою незгоду з закриттям десятків лікувальних установ і масовим звільненням фахівців.

Російські чиновники нишком намагалися не допустити проведення небезпечної для іміджу влади масової акції. Багатьом медикам погрожували звільненням, якщо вони прийдуть на мітинг. Напередодні у соцмережах якісь «блогери» посилено поширювали чутки, що мітинг не дозволений, і ходити на нього – собі нашкодити.

Розрахунок робили на те, що люди знають про вміння російських поліцейських махати кийками... Але московські лікарі не злякалися. Акція зібрала майже п'ять тисяч людей у білих халатах і пацієнтів, котрі їх підтримали. Громадяни стояли з гаслами типу «Вова» не лікується! »,« Путін, введи війська в охорону здоров'я»,«Бути бідним смертельно небезпечно»...

Для України, яка намагається не копіювати «середньовічну» Росію, протестна акція московських ескулапів має стати серйозним застереженням. Справа в тому, що в Україні теж є чимало медичних діячів та політиків, які під маркою «реформи охорони здоров'я» хочуть нав'язати населенню якийсь сурогат «системи медобслуговування», що дуже скидається на російський. А чи варто це робити?

Бумеранг завжди повертається

У далекому 2006 році мені знадобилася екстрена хірургічна допомога в Москві. У державному медзакладі навіть за наявності страхового поліса обов'язкового медстрахування (ОМС) швидко знайшли привід і можливість здерти гроші. Помирати мені не хотілося – довелося заплатити. Уже тоді стаття Конституції РФ про безкоштовну медичну допомогу існувала практично лише на папері.

Відтоді Росія пішла ще далі цим слизьким шляхом. З 2011 року, наприклад, страхові внески роботодавців на користь ОМС зросли в півтора раза – до 5,1% від фонду оплати праці. «Медичний пиріг» став ще жирнішим, до його поділу допустили приватні медфірми. Робиться це, природно, під приводом турботи про людей. Так, відповідно до концепції розвитку охорони здоров'я, що затверджена урядом, з 2015 року всі пацієнти самі зможуть вирішувати, в яку клініку – приватну чи державну – їм краще звертатися за полісом ОМС.

Зовні все виглядає ліберально. На практиці «лібералізм» обертається тим, що в комерційних медустановах громадянам доводиться платити буквально ледь не за кожен крок, тим більше що з 2012 року всі клініки звільнені від сплати податку на прибуток.

Хоч би що говорили чиновники, а підґрунтя скорочення десятків стаціонарів, поліклінік і пологових будинків одне: зробити так, щоб люди були змушені звертатися у приватні клініки. Якщо державні пологові будинки будуть переповнені або убогі, то породіллям волею-неволею доведеться йти в комерційні. Точно так само складуться справи і щодо інших видів медичної допомоги.

Фармацевтичний ринок в Росії вже давно поділений (він становить близько $28 млрд). Зараз настала черга ринку медичних послуг ($ 66,3 млрд), освоєного бізнесом лише на 9-10%. Як бачимо, резерв для тих, хто може побудувати медцентр або навіть цілу мережу медцентрів, – просто колосальний! А хто в Росії володіє відповідними грошима – ні для кого не таємниця: це насамперед дружки Путіна, прихильники прокремлівської партії «Єдина Росія», регіональні «князьки».

«Інвестиції в охорону здоров'я почалися не вчора, але зараз сюди прийшли серйозні гроші. А серйозні гроші приходять, коли з'являється можливість отримати доступ до ще більших грошових потоків громадської охорони здоров'я, які в 7-8 разів більші, ніж у приватному секторі», – наводить Forbes слова соратника автора ваучерного пограбування народу А.Чубайса – керуючого держпроектами «РоснаноМедІнвест» Володимира Гурдуса, власника трьох приватних клінік.

Видання провело спеціальне дослідження ринку медпослуг в Росії. З нього можна зробити висновок, що Москва стала полігоном для відпрацювання методів наступу сановного бізнесу на медичну галузь. «І цей курс навряд чи зміниться найближчим часом. Охорона здоров'я зараз в руках чиновників, котрі успішно проявили себе у співпраці з приватними клініками... », – зазначають автори дослідження і перераховують прізвища мільярдерів, які цілком задоволені такою «співпрацею».

Як іронізує московський лікар і блогер Семен Гальперін, реформа російської охорони здоров'я йде за зразком китайської культурної революції. Спочатку провели «модернізацію» – російський варіант китайського «Великого стрибка». Тепер відправляють лікарів в село «на перевиховання»... А у виграші знову залишаються чиновні хунвейбіни. Дурні і жадібні організатори охорони здоров'я вирішили все відняти і поділити між собою.

Тож акція московських лікарів трохи запізнилася – років так на 8-10, як мінімум. Довгий час московські лікарі (і не тільки московські) байдуже поглядали на вбивство системи охорони здоров'я, сподіваючись половити рибку в каламутній водиці. А воно он як обернулося: «реформа» ударила і по них. Бумеранг повернувся. Медикам стало «боляче». Вони почали обурюватися. Але поїзд уже пішов.

Колись одна з найбільш профілактично спрямованих і ефективних систем охорони здоров'я в світі вже майже повністю замінена «системою медобслуговування», і відновити її хоча б до рівня 1980-х років практично неможливо. У Росії в цій сфері точка неповернення вже пройдена: приватні страхові, фармацевтичні та медичні компанії, які набрали сили, не упустять свого і будуть постійно замахуватися на залишки безкоштовної для громадян кваліфікованої меддопомоги. Ну, безкоштовно пробігтися по поліклініці вони, звичайно, дозволять.

Копіюючи Росію

Ще раз підкреслюю: у Росії, як і в Україні, згідно з конституціями, медична допомога має бути безкоштовною для громадян, але не для держави. Втім, і для громадян вона теж не є безкоштовною: всі працюючі люди платять податки, ось за рахунок них держава і забезпечує деякі види соціальних благ.

У Росії через дорожнечу медпослуг кваліфікована медична допомога вже перестала бути загальнодоступним соціальним благом. У нинішній антинародній спрямованості тамтешньої «системи медобслуговування» винні не тільки і не стільки різноманітні ділки від медицини і партії влади, але й самі лікарі. Від самого початку впровадження ОМС було зрозуміло, що воно насаджується, як завжди в Росії, через заднє місце. Звідки такий висновок? Система ОМС в РФ впроваджувалася на базі державних медустанов. Приватні клініки і зараз, наприклад, у тій же Москві становлять в межах 10%, а спочатку їх можна було перерахувати по пальцях. У держсектор одночасно були запущені і державні страховики, і приватні. Останні за допомогою головних лікарів нав'язували так зване добровільне медстрахування (ДМС). Фінансові потоки були так майстерно переплетені, що встежити за використанням коштів стало практично неможливо. Казенні кошти спритно перекачували у приватні кишені. Нестачу заповнювали вимаганням грошей у хворих. Всепроникна корупція допомагала ховати кінці у воду.

У Росії можновладці починали «доїти» державну систему охорони здоров'я з малого. Коли вводили ОМС, заспокоювали: мовляв, це ж лише 2,6%, а зате як все розквітне і запахне! Але апетити ділків все росли і росли. Крок за кроком підвищувався тариф на ОМС (читай: додатковий податок). А обіцяних пахощів не наставало.

Перелік держгарантій постійно звужували. Наприклад, спочатку обіцяли залишити повністю безкоштовною для громадян екстрену меддопомогу, а потім нишком ввели «правило» – лікувати безкоштовно тільки перші три дні після того, яку людину привезла «швидка»... До пори до часу практикуючих лікарів все це влаштовувало, бо їм теж перепадало від того, що під різними приводами збирали з хворих. Втім організовували побори в основному головні лікарі та вищі медчиновники. Як правило, рядові лікарі ставали заручниками керівників лікарень і поліклінік. Незгідних з такими порядками система виганяла.

Робилося все нишком, згоди суспільства на «нововведення» ніхто не просив. Чим все це закінчилося, видно не тільки з мітингу московських лікарів. Повідомленнями про захмарну дорожнечу кваліфікованої меддопомоги в Росії та її недоступності для мільйонів росіян рясніють ЗМІ та інтернет.

Все точнісінько так само буде і в Україні, якщо не дати по руках тим, хто має намір «реформувати» українську систему охорони здоров'я за типом ОМС. Плани про введення обов'язкового медстрахування, якщо судити зі ЗМІ, є у деяких урядових чиновників та медичних діячів. Вони чекають на створення нових «годівниць».

На благополучніший результат можна не сподіватися, адже в українських містах поки що мало приватних медцентрів, здатних надавати кваліфіковану багатопрофільну медичну допомогу. На базі чого ж будуть впроваджувати ОМС? На базі держсектора насамперед. В українській державній системі охорони здоров'я працюють чесніші чиновники, ніж в Росії? Ну-ну...

Чомусь вважається, що реформою охорони здоров'я мають займатися люди з лікарською освітою, керівники клінік і медчиновники. А чи всі з них годяться для цієї роботи? Пригадується такий меддіяч, як Олег Мусій. Лікар за освітою, голова і член всіляких медичних товариств, волею випадку він став керівником медслужби Євромайдану. Пізніше був призначений міністром охорони здоров'я. Але, на жаль, нічим себе особливо не проявив. Звільнений з посади фактично з тої причини, що не впорався з роботою. Також йому ставили в провину продовження корупційних схем, які існували в МОЗ раніше. Бути лікарем і організатором охорони здоров'я – різні іпостасі.

Медики вміють лікувати людей, і будемо вдячні їм за це. Але реформа системи охорони здоров'я населення – це не лише медицина. Тут переплітаються і економіка, і менеджемент, і конституційне право, і права людини... Віддавати все це на відкуп людям в білих халатах – НЕ завбачливо і десь навіть небезпечно: надто вже зацікавлені вони люди. Зацікавлені не тільки в суто медичному сенсі.

«З урахуванням вилучення корупційних схем...»

Так ось про головне – про гроші. Днями мені потрапила на очі стаття лікаря Дениса Зубченка під вбивчим заголовком «Чому українську медицину потрібно зробити платною». Автор нарікає на низьку зарплату медиків і пише: «Я пропоную кожному потенційному пацієнтові заздалегідь приготуватися до оплати праці лікаря, як мінімум, за збереження нинішньої системи фінансування, з урахуванням вилучення корупційних схем. Уявімо собі, що кожен потенційний пацієнт з урахуванням середньої заробітної плати в 1,5 тисячі гривень на місяць віддаватиме 100 грн на страховку, які йтимуть просто на зарплату медпрацівників, запевняю – це дозволить підняти зарплату (близько 4 млрд / місяць) рази в три. І тоді реально у пацієнта виникне питання: навіщо давати, якщо я і так плачу вам зарплату, крім податків, безпосередньо?»

Фактично доктор Зубченко агітує за запровадження того самого ОМС, тільки сформулювати не зміг.

Запровадити страховий внесок одразу в розмірі 6,6% – на це не зважилися навіть в автократичній Росії. Сильнішого удару по бізнесу, і насамперед малому, важко придумати. Глава Кабміну Арсеній Яценюк на це навряд чи піде, адже він напевно розуміє, що база оподаткування може завалитися.

Зрозуміле бажання лікаря отримувати в два-три рази більше – це було б у всіх сенсах справедливо. От тільки поставлена ним умова – «з урахуванням вилучення корупційних схем» – у сьогоднішній Україні нездійсненно.

Нещодавно на цю тему дуже характерно висловився посол США в Україні Джеффрі Пайетт. «Зараз немає більшої загрози безпеці України, ніж ракова пухлина корупції. Ці «звичні практики», їх продовження представляє найбільшу загрозу українському майбутньому», – вважає дипломат.

Для охорони здоров'я корупція є ще згубнішою, ніж для обороноздатності країни. Якщо крадуть навіть у військовому відомстві і навіть під час війни, то в охороні здоров'я і поготів будуть красти. В будь-які часи. Та, власне, і крадуть, якщо судити з Мінздоров'я часів Богатирьової та Мусія.

Погляньмо ще ширше. Охорона здоров'я населення не менш важлива для майбутнього нації, ніж охорона кордонів. Бюджет охорони здоров'я, як, утім, й інших соціальних галузей, залежить від надходження податків. Відомо, що зараз збирання їх в Україні невисоке: значну частину зарплат роботодавці платять у «конвертах». В цьому світлі пропозиція шанувальників ОМС не витримує жодної критики. Адже її реалізація означатиме, що суспільство, яке мириться з нестримною корупцією і «сірими» зарплатами, прирікає значну частину населення на додатковий податок під видом страхового збору на ОМС. А заради чого? Як показує практика Росії, лікарям це ніяк не допомагає, а корупціонерів і казнокрадів тільки ще більше надихає.

Як же бути? Адже потрібно якось приводити в порядок те, що зробили з українською охороною здоров'я різні «реформатори». Відповідь проста: слід думати про оптимізацію системи охорони здоров'я населення, що відповідає чинній Конституції України, а не про зручність корупціонерів і недалеких чиновників. Тоді все логічно стане на свої місця.