Про спецоперацію з Бабченком

Про те, чи доцільно було інсценувати смерть журналіста Аркадія Бабченка? Отже, наразі Генпрокуратура так толком і не пояснила, навіщо було інсценувати нещодавнє «вбивство» журналіста Аркадія Бабченка. Генеральний прокурор Луценко, заявив що правоохоронці хотіли таким чином отримати від організатора злочину список наступних 30-ти жертв для кілера. Ось давайте послухаємо генерального прокурора (00:15-01:05).

Тобто, за словами Генпрокурора виходить, що кілера після успішного вбивства Бабченка організатори не планували прибрати. І навіть не планували обривати з ним всі контакти і зв'язки, щоб через нього їх не відстежили. Ні, йому дають чималий список замовлень, і далі пункт за пунктом працюють по цьому списку: «Тааак, цього викреслюємо. Хто у нас далі? Ще 29 прізвищ. Працюємо!»

Ще раз: один кілер на 30 вбивств? Так виходить? Тобто, засвітився на одному злочині, і замість того, щоб залягти на дно, далі займаєшся ще підготовкою трьох десятків вбивств? Ви вірите в цю маячню генпрокурора?

Я вже не кажу про те, що ми досі так і не почули від правоохоронців ім'я замовника замаху на журналіста. Адже начебто саме заради виявлення замовника і влаштовувалася вся ця операція з фейковим вбивством. Натомість, на суді по обранню запобіжного заходу начебто організатору вбивства Борису Герману, прокурори заявили, що він отримав замовлення, цитую від «невстановленої слідством особи з Російської Федерації». Так весь цей спектакль був даремно? Особа замовника досі не встановлена? А з цим начебто організатором вбивства підприємцем Германом - окрема незрозуміла історія. Наприклад, де відео, на якому він замовляє саме вбивство саме журналіста Бабченка? До цього ми бачили шматок, на якому він рахує гроші. Так може це гроші за продаж авто? Чи повернення боргу?

І чим далі триватимуть судові слухання, тим більше вся ця спецоперація скидається на історію з Савченко та Рубаном, де гепрокурор Луценко теж анонсував викриття цілої мережі ворожих агентів з підготовки терактів. Крім цих двох заарештованих. І чим ця справа закінчилась на сьогодні? Та нічим.

Зате ми почули багато пафосу і піару з боку влади в цій історії із журналістом Бабченком. Генпрокурор, що захлинаючись гнівом викриває «зрадофілів». Президент Порошенко, що несамовито піариться на відверненні замаху від журналіста. І називає п’ятою колоною всіх, хто посмів критикувати владу і правоохоронців. І мені чомусь згадався 2014-й рік. Часи Майдану.

Коли стало відомо про викрадення Дмитра Булатова - одного з лідерів Автомайдану. Булатова шукали тиждень. Тоді ми з колегами почали робити власне журналістське розслідування його викрадення. Одразу помітили чимало нестиковок в цій історії. Тобто, викрадення Булатова було більше схоже на його зникнення. На постановку, тобто, на інсценування. Воно одразу здалося не справжнім. Бо ті, хто про це повідомив, плуталися в свідченнях стосовно викрадачів. З особистого рахунку Булатова знімалися гроші за покупки в магазині мобільних додатків під час його так званих «катувань». Травми після цих жорстоких «катувань» не виглядали серйозними і не відповідали тому, про що говорив Булатов. І ще багато чого.

Натомість, першою людиною, яка опинилась біля Булатова в клініці, після його визволення став ... тоді народний депутат Петро Порошенко. Ось він на тому історичному знімку в клініці біля Булатова.

А ми, журналісти, які виствітлювали події Революції гідності, тоді ще й здивувалися: два місяці не бачили Порошенка на Майдані. Востаннє хіба на тракторі на Банковій. А тут він - як Пилип з конопель виринає біля Булатова з гучними заявами про те, що Булатов: «по звірячому побитий». Ось подивіться (00:20 – 01:05).

До речі, ось все це: «порізане обличчя», «сліди катування», «пробили кисті рук, наче Булатова розпинали», всі ці заяви Порошенка, на щастя не підтвердилися. А Булатов відбувся двома незначними порізами, які за характером були схожі на акуратну імітацію. Натомість, Петро Порошенко тоді отримав гучний піар героя-рятівника ватажка Автомайдану.

Тому, в цій гучній спецоперації з Аркадієм Бабченком, я ніяк не можу позбутися відчуття дежавю 4-річної давнини, згадуючи те дивне «викрадення» Дмитра Булатова і несамовиту медіа-активість Петра Порошенка. Що тоді, що зараз. Кажуть, старого пса не навчити новим трюкам. Напевне, так і є. Навіть, коли він обіцяє почати жити по-новому.