Реформи – другий фронт Майдану

На відміну від фронту воєнного, де ми, поки що, захищаємось - на внутрішньому фронті ми маємо наступати.

БлогиРоман Брезіцький , 9 лютого 2016 213
Роман Брезіцький
Громадський діяч, соціолог

Майдан - це не подія, що минула, а живий організм, що розвивається; це активне громадянське суспільтво, яке сформувалось у листопаді 2013 – березені 2014. Революція Гідності –  період, що відбувся, який увійде в історію як перемога над диктатурою, здобуття свободи та великі жертви покладені на вівтар суверенітету української держави.

 

Насамперед, Майдан трансформувався у патріотичних добровольців та волонтерів. Одні сформували воєнізовані батальйони для захисту східних кордонів і демонструють  чи не найбільшу ефективність у боротьбі з агресором, інші – допомагають їм. Цей процес налагоджений та вони доповнюють один одного.

 

Спроможність української держави зараз залежить від успіхів на «другому фронті» –  ефективність та мобільність впровадження реформ в середині країни, застосовуючи різні «методи - зброю», бо від його успіху залежить життя кожного мешканця, існування держави та забезпечення тилу української армії.

 

Цей наступ на «другому фронті» не повинен відбуватись галопом. Насамперед це: конструктивна критика, баталії  - діалоги, системні пропозиції  і безпосередня імпелементація реформ. Наступний крок – робота з кожним мешканцем та громадами, різними середовищами, тощо; це ініціювання процедур реформ на місцях, їх професійний супровід та відповідальність за результат. Кредо доступне  – «що я зробив для країни, а не вона для мене».

 

Наші  партнери – це організації, що надають міжнародну технічну допомогу та змістовну позицію, котру необхідно слухати, щоб вдосконалити методи реалізації реформ. А фронт із нами триматимуть дієві, конструктивні громадські інститути, в яких основний метод – рутинна, покрокова робота з громадою, а не викидання в «сміттєві баки».

 

Основними противниками на «другому фронті» є неконструктивні елементи політики  та громадянського суспільтва,  так звані бумбастери (пишномовці, популісти) і  «всепропальщики» (ті, у кого все пропало - нам кінець). Але з ними воювати простіше  - потрібно їх просто уникати і робити свою роботу, так вони швидко стануть непомітними, захлиснувшись у  власному ж популізмі. На противагу,  важкою артилерією для другого фронту є інтелект, самоосвіта та холоднокровність, бо наша атака це часто непопулярні рішення, а перемога –  отриманий великий соціальний та економічний капітал українського суспільства. Тому основний заклик полягає у необхідності об'єднання активного громадянського суспільства для зосередження усіх сил, з метою реалізації реформ, котрі є зараз  другим Майданом.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук