Сирота на візку просить допомоги для продовження навчання у виші

Попри те, що львів’янка Вікторія Сафінська на візку, вже закінчує денну форму бакалаврату. Дівчина стала першою студенткою біологічного факультету Франкового університету, що прибула на навчання на колесах. За чотири роки деканат переобладнав під потреби студентки свій корпус.

Вікторії – 29 років. Та вона вже живе у геріатричному центрі. Вона сирота, і собака Оксі ‒ єдина її рідна душа.

«Любов відчуваю від Оксі. Доглядаю її. Знаю, що треба її погодувати, треба покупати. Треба спати вкласти. Вона повністю, як дитина», ‒ пояснила студентка Вікторія Сафінська.

У дівчини ‒ підвищена ламкість кісток. Тіло геть покручене: вона не стає на ноги та й спину їй важко тримати. Можливо, й тому мама відмовилася від неї за кілька днів після пологів.

«Я пробувала шукати ‒ вона не хоче мене знати.. Я її не засуджую. Я навпаки їй вдячна, що залишилася сиротою», ‒ розповіла Вікторія.

Дівчина через це навчилася бути сильною. Тепер навіть не зважає, як на неї заглядають на вулиці недоброзичливці.

«Можуть образити на вулиці, в автобусі. Кажуть: чого ти йдеш, ти ж каліка?! І я мушу сама себе захищати», ‒ бідкається Віка.

А йде тому, що чотири роки тому твердо вирішила навчатися у Франковому університеті на біолога. Ще й на денній формі, адже їй важливі знання. Тож щодня доїжджає у виш.

«Я не соромлюся попросити у людей помочі. Шукаю тих, хто б допоміг мені сісти в транспорт», ‒ додала дівчина.

Бог створив чоловіків, щоб вони допомагали іншим, жартує Віка. От вона і допомагає їм реалізовувати себе. Трохи їздить самостійно на візку і дорогами з активним рухом транспорту ‒ так оминає бордюри. А вже на рідному факультеті їй допомагають друзі. Та й навчальний заклад зробив пандус. Кожен догоджає, як може.

«Я, до прикладу, по кілька разів на день ходжу і приношу Віці то каву, то гречку, то салат», ‒ розповіла одногрупниця Вікторії Катерина Кремпа.

«Віка позитивна, постійно допоможе кому треба. Чи дає списувати? Швидше, вона списує. Але коли є можливість підказати на контрольній-самостійній, то завжди підказує», ‒ додала одногрупниця Наталя Кузема.

А ще для Віки зробили окремий санвузол та й розклад пишуть так, аби заняття для її групи були на першому поверсі.

«Коли дивлюся на Вікторію, то я навіть студентам кажу, які не потребують таких особливих умов: «Ви навчіться в неї. Навчіться оптимізму, цього намагання здобути, навіть організувати щось!», ‒ підсумував декан біологічного факультету Франкового університету Ігор Хамар.

А Віка й далі не зупиняється. Вступатиме цьогоріч ще й на магістратуру. Та англійську, каже, треба підтягнути. Тож шукає соціального репетитора, що готовий повірити у людину на візку.

«Звертаюся до осіб з особливими потребами: якщо ви будете більше їздити вулицями, вступати у вищі заклади, інші здорові люди зможуть створювати для вас комфортні умови. Бо вони будуть бачити, що є хтось, хто хоче вчитися, здобувати освіту», ‒ додала особлива студентка Вікторія Сафінська.