Усе вказує на те, що російське вторгнення в Україну не закінчиться найближчим часом. Тому ключове питання полягає в тому, чи зможе Захід забезпечити політичну підтримку для сталого постачання до України необхідного обладнання. Враховуючи інтенсивність бойових дій, треба бути готовим підтримувати постачання протягом наступних місяців і навіть років.
Наприкінці 2022 року, після звільнення Херсона та частини Херсонської області на захід від Дніпра, лінія фронту стабілізувалася. Однак російсько-українській війні не видно кінця. З початку повномасштабного російського вторгнення Україні вдалося звільнити понад 45 тис. км2 своїх земель.
Незважаючи на це, за даними Інституту вивчення війни, Росія все ще контролює близько 17% території України, включно з Кримом і Донбасом. Наразі вона розпочинає весняний наступ. Її економіка переорієнтовується на війну і пристосовується до санкційних обмежень. Мобілізація 300 тис. військовослужбовців, включно з десятками тисяч полонених, і високі втрати свідчать про те, що Москва хоче, щоб війна тривала.
Підхід ad hoc
Більшість західних економік ще не встигла пристосуватися до нової реальності. Німеччина ухвалила пакет військових витрат у розмірі 100 млрд євро й оголосила, що бюджет німецького Міністерства оборони і надалі зростатиме, але для досягнення цільового показника НАТО у два відсотки від ВВП на оборону знадобляться роки. Лише наприкінці грудня 2022 року США оголосили, що потроять виробництво артилерійських снарядів калібру 155 мм, щоб задовольнити високий попит з боку України. Однак виробництво все ще не наздогнало попит.
Важливим питанням є те, чи зможе західна коаліція забезпечити Україну боєприпасами, запчастинами, новим обладнанням та системами озброєнь, необхідними для продовження оборони протягом наступних місяців, а можливо, і років у майбутньому. Перенесення американського командування в Європу є добрим сигналом. Настав час трансформувати допомогу, що надається, зі ситуативної на більш стабільну і стратегічну. Без постійного потоку боєприпасів і тренувань для українських солдатів Києву буде важко використовувати вже поставлене озброєння, зокрема нещодавно обіцяні танки, і звільнити всі окуповані Росією території. Вирішальне питання, однак, полягає в тому, чи є Захід достатньо об'єднаним і чи має він достатньо сильну політичну волю, щоб зберегти не лише критично важливу військову допомогу в короткостроковій перспективі, але й забезпечити послідовну політичну, дипломатичну, фінансово-економічну та гуманітарну підтримку протягом 2023 року і надалі.
Російські військові війни
Максималістські цілі Росії не змінилися, незважаючи на її відхід з Херсона і Харківської області. Росія все ще намагається підпорядкувати собі всю Україну, навіть якщо зараз це здається нездійсненним. Теорія перемоги Путіна ґрунтується на припущенні, що рішучість Заходу ослабне, а допомога з часом припиниться. Лише за такого сценарію Росія має шанс реалізувати свої амбіції. Мобілізація стабілізувала ситуацію на фронті, а загибеллю російських солдатів Росія купує час на підготовку економіки та пристосування до санкцій.
З лютого 2022 року ми знаємо, наскільки низько Путін і його спецслужби оцінювали українську обороноздатність і готовність протистояти агресії. Як і багато західних розвідників та військових планувальників, російське керівництво вважало, що Україна розвалиться під натиском раптового вторгнення. Крім того, Путін абсолютно недооцінив готовність і здатність Заходу запровадити санкції та підтримати українців. Однак сподівання Путіна на послаблення підтримки Заходу можуть виявитися слушними, якщо не вдасться подолати зростаючу економічну та соціальну напруженість і створити цілісний наратив про те, чому перемога України відповідає нашим спільним – європейським і трансатлантичним – інтересам. Наше завдання – пояснити громадськості, чому важливо бути на боці України і зберігати нашу підтримку в довгостроковій перспективі. Українці довели, що вони хочуть і можуть протистояти Путіну за будь-яку ціну, але чи здатні ми на Заході зробити те саме і реально їх підтримати?
Німеччина і війна
Політика Берліна щодо війни має особливе значення з огляду на силу й активність Німеччини у Східній Європі. Картина цієї політики не є однозначною. Німецьке суспільство дедалі більше переймається внутрішніми проблемами, але готовність підтримати Україну все ще є високою. Втім, підтримку німецької громадськості не варто сприймати як щось належне.
Наразі німецькі й американські лідери, включно з канцлером Олафом Шольцом, повторюють, що Україна має перемогти і що Німеччина підтримуватиме її «стільки, скільки буде потрібно». Ці декларації правильні, але недостатні.
Громадськість дедалі частіше вимагатиме зменшити фінансування допомоги Україні, якщо постійно не нагадувати про причини, через які ця підтримка варта того, щоб її продовжувати. Без послідовного наративу про те, чому перемога України відповідає стратегічним інтересам Німеччини і Європи, ми можемо очікувати значного скорочення підтримки в найближчі тижні або місяці.
Українська економіка в стані війни
З першого дня війни Росія атакувала енергетичну інфраструктуру України. Її мета – зробити великі українські міста непридатними для життя, а також випробувати і, можливо, зламати рішучість України й Заходу та значно послабити спроможність української протиповітряної оборони. Українські союзники допомагають подолати короткострокові наслідки російського енергетичного терору. Викликом залишається відновлення енергетичної інфраструктури до її повної працездатності.
Україна і надалі залежатиме від західної підтримки. На жаль, вона практично не має доступу до міжнародних фінансових ринків, а співвідношення її боргу до ВВП вже сягнуло понад 100%. Європейський банк реконструкції та розвитку прогнозує, що цього року ВВП України скоротиться щонайменше на 30%. А, за даними Світового банку, цьогоріч він впаде на 35% і зросте наступного року лише на 8%. У вересні річна інфляція сягнула 25%, а Національний банк України прогнозує, що наступного року вона сягне 28%. Бюджет України на 2023 рік матиме значний дефіцит, який може бути заповнений лише за рахунок міжнародної фінансової допомоги. Якщо вона не буде надана вчасно, Україна буде змушена друкувати більше грошей, а це ще більше підвищить і без того високий рівень інфляції. Стабільний приплив західних грошей є рятівним колом для перенапруженого українського бюджету. Якщо його обмежити, то це може значно послабити здатність України продовжувати чинити опір російській агресії.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Попередні статті проєкту: Україна – ЄС: гарячий фініш переговорів, Україна – втеча від вибору, Східне партнерство після арабських революцій, У кривому дзеркалі, Зневажені, Лукашенко йде на війну з Путіним, Між Москвою й Києвом, Ковбаса є ковбаса, Мій Львів, Путін на галерах, Півострів страху, Україну придумали на Сході, Нове старе відкриття, А мало бути так красиво, Новорічний подарунок для Росії, Чи дискутувати про історію, Мінський глухий кут
Оригінальна назва статті: Słabe ogniwo Zachodu?
Ми використовуємо