Театральний гурт «Курбаси» скликає на програму «Розколяда. Дай Боже»

Два концерти «Розколяда. Дай Боже» актори театру імені Леся Курбаса влаштують у філармонії 5 лютого. До щорічної програми додали нові композиції і експериментальні костюми.

До концертів залишився лише один день, але і його актори театру Леся Курбаса використовують для роботи ‒ записують новий альбом.

«Два дні у нас триває запис диску «Розколяди», ми нарешті можемо записати наші пісні, які ми дуже любимо, оформити їх у диск, щоб це можна було увімкнути у будь-який момент, за будь-яких обставин, чи в автівці, чи вдома», ‒ розповідає акторка і співачка гурту «Курбаси» Марія Копитчак.

Коляди, які будуть у цьому альбомі, зазвучать і на концерті у філармонії 5 лютого. До давніх народних пісень курбасівці наближаються з обережністю, аби сучасне аранжування лише підсилило мелодію, зміст і енергетику.

Кожен твір у програмі «Розколяда. Дай Боже» ‒ це окреме дійство із зачином, розвитком і кульмінацією. А разом композиції вплітаються у суцільну виставу із співом, драматичною грою і приповідками.

«Це велика програма на 1 годину 15 хв, яку ми починаємо від народження Христа і закінчуємо драматичними моментами і величезною колядкою «Грай море»" про створення світу», ‒ додає Наталка Рибка-Пархоменко, акторка і співачка гурту «Курбаси».

Щороку у цій програмі «Курбаси» експериментують з костюмами. Цьогоріч сценічний одяг створив київський театральний художник Олександр Білозуб. Використав зображення Остапа Лозинського у стилі народної ікони на склі а головні убори ‒ це витинанки Дарії Альошкіної, доповнив масивними декоративними коралями. Ці ж костюми виконують функцію і декорацій у поєднанні з відеопроекціями Володимира Стецьковича.

«Коли роздивлятися костюми на відстані, на сцені, ви побачите, що не артисти попереду стоять, а сидять Боги, які розписані Лозинським на подолах цих суконь. В першому ряді біля столу різдвяного сидять святі, які прийшли захистить цих людей, а люди стоять за ними в другому ряді і співають для них величальні різдвяні пісні», ‒ пояснює художник Олександр Білозуб.