Жидачівщина – давній край Прикарпаття. Ці землі на межі Львівської та Івано-Франківської областей згадуються ще в «Повісті минулих літ» і свій літописний відлік ведуть від княжих часів. Зараз це вже колишній район Львівщини, який увійшов у склад Стрийського. Там гарна природа, протікають річки Стрий та Дністер, відпочинок біля яких можна поєднати з оглядом архітектури. Серед інших давніх маєтків там можна оглянути, зокрема, і садибу гетьмана Війська Запорозького.
Жидачів розташований на місці злиття річок Стрий та Дністер (фото ZAXID.NET)
Жидачів давнє місто, у XII ст. належало до Галицько-Волинського князівства і відоме під назвою Удеч (Зудечів). У документах вперше згадується під 1164 роком, воно було важливим торговим центром на купецьких шляхах. Літописний Удеч мав дерев’яний замок, його кілька разів перебудовували. Зараз про нього нагадує тільки назва місцевості – Замкова гора, її вали та рови. А топонім Кораблище може вказувати на існування річкового порту на Дністрі в часи жвавої торгівлі.
Реконструкція Жидачівського замку Ігоря Качора (фото ZAXID.NET)
Замок не зберігся, зате в місті є костел, в якому відправили урочисту месу на честь перемоги війська Яна ІІІ Собеського над турками під Журавном в 1676 році. Костел Успіння Богородиці збудували у 1577-1612 роках. А в церкві Воскресіння Христового зберігається ікона XV ст. Жидачівська Оранта.
Згадане Журавно теж увічнило цю знаменну перемогу. Там стоїть пам’ятна колона на честь укладеного Журавненського миру. А ще у цьому містечку є палац Скшинських-Чарторийських. Перший класицистичний маєток збудували наприкінці XVIII ст., однак він згорів у 1904 році. Після цього вирішили збудувати новий палац поруч. Тодішній власник Журавного Антоній Скшинський звів двоповерховий палац, вже у стилі французького неоренесансу. Згодом його перебудував останній власник Казимир Чарторийський.
Палац у Журавно (фото ZAXID.NET)
Довкола був ландшафтний парк, окремі дерева якого досі ростуть, зокрема тюльпанове дерево. Радянська влада влаштувала у палаці протитуберкульозний санаторій. Рівно через сто років після попередньої пожежі, у 2004 році, новий палац знову сильно зруйнувала пожежа. Санаторій перенесли у новіші приміщення, а будівлю палацу почали ремонтувати. У ньому відновлений дах і вікна, але стіни, вишукана ліпнина та інтер’єр в аварійному стані.
Збережена ліпнина Журавненського палацу (фото ZAXID.NET)
Ще один палацик XIX ст. знайдемо у с. Лівчиці. Його назва походить від слова «лови, ловити». Сюди, в густі ліси, приїжджали на полювання, лови. Про походження палацу і його власників є кілька версій. Але найвірогіднішою є та, що його збудував посол Галицького сейму Броніслав Лось за зразком мисливських палаців Європи. Довкола нього був парк зі ставом. Зараз тут працює Лівчицька школа-інтернат.
Лівчицький палац (фото ZAXID.NET)
Класицистичний палац Язвінських у Бортниках не зберігся. Натомість новий палац в стилі історизму збудував 1883 року львівський архітектор Юліан Захаревич для відомого в той час портретиста Генрика Родаковського, що був власником села. Проект Захаревича зазнав змін за нового власника маєтку Францішка Замойського. Палац двічі перебудовували. Однак найгірше він постраждав у Першу світову. Тому наступна відбудова практично позбавила споруду всього декору, зберігся лише герб власників на фасаді. З 2004 року у колишньому палаці працює сиротинець для хлопчиків при греко-католицькій церкві.
Палац у Бортниках (фото Wikiwand)
У Ходорові знайдемо палац Любомирського. Його збудували 1933 року на місці попередника-погорільця, який стояв тут з XIX ст. У колишньому маєтку донедавна працювало одне з відділень міської лікарні, зараз там лише аптека. У Ходорові можна оглянути багато інших і трохи менших маєтків, затишних кам’яниць. В одній з таких працює міська рада.
Палац Любомирських у Ходорові (фото міської ради)
Село Руда було маєтком гетьмана Івана Виговського. Назва села свідчить про те, що тут видобували залізну руду. Це справді дуже давня місцевість. У XII-XIV ст. там було укріплене городище. Пізніше збудували замок. Від 1660 року Руда та околиці стала власністю родини Виговських.
У селі є маленька садиба, яку називають гетьманською, хоча насправді її збудували вже наступні власники села. Тим не менше, маєток гетьмана, переможця московського війська у Конотопській битві, у плачевному стані. Біля нього – 500-літній дуб, який назвали на честь Виговського. Він росте на земляному насипі, своєрідному кургані. Історики не відкидають версії, що там перепоховали гетьмана, оскільки його син боявся, щоб над прахом батька не поглумилися. Музей гетьмана Івана Виговського у Руді працює як філія Львівської галереї мистецтв.
Вертатися до Львова можна через смт. Гніздичів (раніше – Кохавине). Там є відомий паломницький центр – монастир св. Герарда. Монастир кармелітів збудували у XVIII ст., костел Вознесіння з пізнішими модерновими розписами – з XIX ст. Тут є чудотворна ікона Кохавинської Богоматері. Територія гарно облагороджена, там є лавочки, джерело.
Монастир у Гніздичеві (фото ZAXID.NET)
Нагадаємо, раніше ZAXID.NET пропонував інші маршрути для мандрівки вихідного дня. Їх можна переглянути тут.
Ми використовуємо