Віктор Пілат: Енергосистеми України потребують перезавантаження

Досвід вирішення енергетичних проблем країн Прибалтики і Білорусі може стати прикладом для України. Понад 60% теплоелектростанцій небагатої на природні ресурси Литви сьогодні перейшли з газу на альтернативні види палива. Чи може похвалитися Україна такими здобутками і наскільки швидко зможемо стати енергонезалежними – у розмові з Віктором Пілатом. У інтерв’ю IA ZIK енергетик і підприємець зі Львова розповів, чому понад 15 років модернізує теплоелектростанції у країнах Балтії та Білорусі, а також як впроваджує європейські технології в Україні.

– Останніми роками високі тарифи стали проблемою для мільйонів українців. Чому ж так раптово зросла ціна на комірне?

– Це є наслідком того, що відбувається в українській енергетиці впродовж 28-ми років. На жаль, комунальна система України і досі працює за радянським принципом. Принципово нічого не змінилося. Тому можна сказати, що увесь цей час політики дурили українців, придумуючи хитрі газові та вугільні схеми. Годуючи людей обіцянками дешевого газу і електрики, відмивали державні кошти. А завдані країні збитки покривали коштами платників податків.

Далі так не можна. Потрібно зосередитись на комплексному вирішенні енергетичних проблем України. Українська енергетична система потребує модернізації на всіх рівнях. Головними завданнями для країни мають стати економія енергоресурсів, збільшення ефективності енергетичних об'єктів, перехід на місцеві види палива і використання відновлюваних джерел енергії.

– Чи можете назвати конкретні приклади енергетичної модернізації?

– Маю багаторічний досвід реалізації програм модернізації енергетичних об'єктів країн Прибалтики. Застосування нових технологій у цих країнах дає можливість формувати прозорі тарифи. Саме тому кожен мешканець європейського міста може бачити результати відкритих торгів на тепло, гарячу воду, електроенергію, знає про прибуток комунальних підприємств, витрати на експлуатацію і модернізацію.

– Чи є такі проекти, які дозволяють економити українцям?

– Уже є. Європейська інтеграція України відкрила нові можливості отримувати кредити і гранти для реалізації проектів з модернізації енергетичного комплексу. Зараз по всій Україні проводяться конкурси, переможці яких отримують кошти на встановлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП) у багатоповерхових будинках, на впровадження систем диспетчеризації, переведення міських котелень на альтернативні види палива.

Наша компанія «Ecopower» виконує один із таких пілотних проектів. Це встановлення ІТП у львівському мікрорайоні Сихів, де ми повністю замінюємо старі будинкові системи. Після запуску нового обладнання у багатоповерхівці з'явиться автоматичне регулювання температури. Це означатиме, що мешканці квартир матимуть комфортніше середовище проживання.

Пояснюю детальніше з технічної точки зору. Відстань будинків до котельні є різно як і різною поверховість будівель. Як наслідок в одному будинку люди могли мерзнути, а в іншому – через задуху відкривати вікна. Але платили всі однаково. Після встановлення ІТП такого більше не буде.

Модернізація львівських будинків відбувається за грантові кошти. Все обладнання – високої якості. Збірку проводимо на нашому підприємстві у Львові. Роботи виконують працівники з досвідом стажування у Європі. Хід виконання робіт регулярно контролюють європейці.

– Чому європейці довірили вам цю роботу?

– Країни Прибалтики активно модернізують власні енергосистеми, підвищуючи ефективність і збільшуючи їхню надійність. Таким чином там планують позбавитися залежності від російських енергоносіїв. Водночас, країни Прибалтики підтримують Україну на шляху європейської інтеграції, який уже пройшли. Тепер, маючи енергетичну незалежність, вони можуть сміливо дивися в очі не надто дружніх сусідів.

Мені вдалося налагодити співпрацю з країнами Прибалтики і Білорусі. Керував запуском міні-ТЕЦ на деревній трісці і торфі в м.Пружани (Білорусь). У 2011 році запускав ТЕЦ на відходах деревини, що працює у м.Алітус (Литва). Наступного року запускав теплоелектростанцію на трісці і деревних відходах в литовському Шауляї, де мешкає 125 тис. жителів. У 2013 роцы в столиці Естонії Таллінн запустили ТЕЦ Иру, яка дає енергію від спалювання сміття. У 2014 запустили водогрійну котельню на відходах деревини в м.Електренай в Литві. У 2015 в Таллінні запустили теплоелектростанцію потужністю 25 МВт, що працює на відходах деревини, на стружці і на торфі.

– Чи реально впровадити такі ж технології в Україні?

– Наша країна дуже багата на ресурси. Потрібен поштовх. Має бути комплексна програма відмови від російського газу на користь місцевих видів палива, потрібна модернізація. Енергосистеми України потребують перезавантаження.

Маємо для цього всі умови. Це талановиті фахівці і спеціалісти, що можуть реалізувати проекти будь-якої складності. Але їм потрібно розв’язати руки, давши законодавчу базу і відмовившись від формалізації того, що залишилось нам у спадок від Радянського Союзу. Step by Step – крок за кроком змінимо ситуацію.

І тут уже питання до політиків. Дотепер законодавці не задумувалися, як полегшити життя українців в енергетичній сфері. Тарифи стали ярмом для незаможних людей. Саме тому вважаю, що жоден із колишніх нардепів, жоден із чиновників не заслужив повернутися на своє місце роботи. Новий парламент необхідно формувати з галузевих спеціалістів. Людей, що можуть змінити країну, а не «балакунів», які придумують схеми фактичного грабунку людей.

До речі, я ніколи не займався політикою, не був у жодній із політичних партій, не займав державних посад. Вважаю, що лише важкою працею та з чистою совістю можна змінити цю країну.

– Чи можливо вести бізнес в Україні без корупції?

– Мені пощастило, що ніколи не доводилось давати хабара. Це напевно тому, що в основному доводилося працювати за кордоном. Там, де це є неприйнятним. Де є розуміння, що вкрасти у держави є найбільшим злочином. У нас, на жаль, із часів Радянського Союзу у людей залишилося відчуття, що все народне і державне – це нічиє. І кожен може відірвати собі шматок. А той, хто був найспритнішим, став тепер олігархом.

Вважаю, що красти в народу – найбільший злочин. Це те саме, що вкрасти в бабусі, яка рахує копійки на хлібину, вкрасти в самого себе, в своїх дітей. Саме тому, на мою думку, зараз в політику повинні прийти кваліфіковані спеціалісти. Справжні, а не фейкові українці, з незіпсутою свідомістю. А старі політики і держслужбовці повинні відійти, щоби дозволити Україні стати європейська країною.

– Чи можливо ініціювати зміни в суспільстві без політики?

– Зміни в суспільстві неможливі без політики. Обранець від народу має бути прикладом для громадян. Його сумлінна праця, ставлення до людей має стати запорукою успіху і побудови сильної держави.

На виборах Президента суспільство сформувало запит на нових політиків. Це нові люди, без досвіду «радянщини», без капіталів сумнівного походження і без корупційного досвіду.

І я повірив у можливість цих змін, які мають призвести до підвищення добробуту кожної сім’ї і кожного громадянина.

– Які би проблеми взялися вирішувати у Львові чи в Україні, ставши політиком?

– У Львові бачу недосконалість теплопостачальних мереж, відсутність чіткого обліку енергоносіїв, шалені перевитрати. Цю ситуацію можна змінювати, До прикладу, сучасні лічильники з великою точністю рахують реальні витрати енергоносіїв. Тому зміни можливі для кожного будинку.

Мета моєї програми – подолання проблем в енергетиці, які неможливо вирішити на локальному. Почавши зі Львова, де не бояться братися за складні завдання, у мене є бажання зробити конкретні справи для своєї країни. Адже львівський досвід згодом можна поширити і в інших регіонах Саме на прикладі проектів, що реалізуються у нашому місті, я зрозумів недосконалість усієї системи. І тепер чітко розумію шляхи їх вирішення.

Україні потрібно активно запроваджувати програми енергомодернізації, заохочувати людей переходити на відновлювальну енергетику, створювати для цього відповідні умови на законодавчому рівні, а також впроваджувати технічну базу, яка буде доступною для кожного.

– Якими бачите вирішення екологічних проблем в Україні?

– Екологія – мій особистий біль. Бачу разючу різницю між європейським і українським підходом до вирішенні екопроблеми. Європейці живуть із думкою про наступні покоління, про планету в цілому. Хочу щоби і наші люди звернули увагу на середовище, в якому живемо.

Ось конкретний приклад на Львівщині – Грибовицьке сміттєзвалище, неконтрольована експлуатація якого призвела до глобальних проблем. Таких стихійних сміттєзвалищ на Львівщині десятки, якщо не сотні. У кожному лісі, у кожній річці. Не говорячи про забруднення повітря. Катастрофа наближається і може зачепити кожну людину. І хоча ми вже декілька років чуємо про проблему сміття, але й досі її вирішення немає.

– Підсумовуючи, чи може Україна стати Європою не на словах, а на ділі?

– Зверніть увагу на наш досвід. Наша компанія давно працює в Європі. Ми успішно модернізуємо складні об'єкти енергетики, будуємо сучасні теплоелектростанції на місцевих видах палива, запускаємо сміттєспалювальні заводи. Маємо чималий досвід, який прагнемо використати в Україні. І ми зможемо, тільки дайте нам цей шанс.