Як за півроку змінилося село, історію якого відновлює 27-річний львів’янин

У селі Підгайчики на Львівщині в жовтні запрацює оновлена експозиція в музейно-культурному центрі «На Унтервалю». Нагадаємо, півроку тому ми розповідали, як Станіслав Клосовський, який роками живе у Львові, пазл за пазлом складає історію свого рідного села Підгайчики. Там намагається зберегти старовинну церкву й німецький цвинтар. Та найбільше праці і зусиль Станіслав вкладає у розвиток музейно-культурного центру «На Унтервалю». Розповідаємо, як за півроку змінилося село Підгайчики.

Назва музейно-культурного центру «На Унтервалю» – автентична. Так цю місцевість називали до 1939 року, а в будівлі музею колись існувала німецька кооперативна спілка. А Станіслав разом із командою однодумців робить, здавалось би, неймовірні для села речі. І ці зміни лише пришвидшилися за останні півроку. Музейно-культурний комплекс розширюють, змінюють концепцію і втілюють інші ідеї. І їх, до слова, вже підтримав Український культурний фонд.

Зараз у Підгайчиках кипить робота, адже за кілька тижнів комплекс «На Унтервалю» перезавантажиться і дивуватиме відвідувачів ще більше.

«Власне, коли ви були півроку тому, то ми фактично були в одному нашому приміщенні. Зараз ми трошки збільшилися, масштабуємося і вже за кілька тижнів будемо мати додатковий виставковий простір», – розповідає Станіслав Клосовський, куратор МКЦ «На Унтервалю».

Ремонти у приміщенні доробляли власними силами, розкрили частину давньої кам'яної стіни. А ще мають нові експонати, серед яких, до прикладу, сторічна гуцульська скриня.

«Насправді, вона нам не дуже підходить по концепції нашого музею, але нам її довірили, для нас вона цінна. Ми дуже раді, що вона в нас є і вона буде частино нашої фотозони. Адже ми намагаємося показувати людям, як предмети спадщини можна використовувати в сучасному інтер'єрі», – пояснює Станіслав.

У музеї з'являться окремі зони. Тут розповідатимуть про мультикультурність Підгайчиків через різні життєві аспекти. Такі як, скажімо, релігія чи дитинство. А ще тут власноруч можна буде створити автентичну вишивку або ж зазирнути у шафу-комірку для усамітнення.

«Це шафа з нашої греко-католицької церкви. Ми її перетворимо на таку комірку дослідника. Ми вже сюди закупили обладнання для освітлення, тут буде стояти всередині стілець і тут будуть роздруковані всі архівні матеріали, які нам вдалося знайти. І людина зможе залізти собі сюди, закритися, включити там спеціальну лампочку, посидіти й почитати, щоб її ніхто там не турбував», – розповів Станіслав Клосовський.

Інша шафа – велика кімнатна – буде наповнена одягом 40-50 років. Його можна буде навіть приміряти. Цікавинок чимало.

Проте зміни відбуваються і ззовні. Будівлю зараз декорують масштабним стінописом. На ньому вже зобразили підгайчан, які раніше тут мешкали. Марія – місцева вчителька малювання – змальовує їх зі старих фото.

«Ми стилізовано працюємо, спрощено, не малюю надто реалістично, малюю так загально. Використовуємо тільки три кольори: чорний, жовтий і білий. Бо все ж таки чорний з білим, ми хотіли сірий, воно дає холодність, синяву і люди якісь такі невеселі, а додали трошки білого і воно вже трохи інакше», – пояснила Марія Мазур-Олексів, місцева художниця.

Малювати допомагає і Анжела. Адже дуже вболіває за цей проект.

«Мені дуже подобається ця ідея з музеєм, тут нам дуже весело, ми тут час до часу збираємося. І Станіслав придумав тут дуже класну ідею оновити цей музей, тому прийшла сюди трохи допомогти розмалювати стіну», – розповіла місцева мешканка Анжела.

А ще намалювали тут німецьку кірху, що дуже схожа на церкву, яка розташована поруч. Раніше в ній молилися лютерани. Ця частина стінопису – минуле. Ще зобразять сьогодення та майбутнє.

«Ми передбачили намалювати такий графічний елемент – руку, яка засіває зерно. Це десь символічно те, що ми би хотіли тут робити. Ми би хотіли стати тою рукою, яка засіває зерно культури, просвітництва і це зерно в майбутньому має дати якийсь добрий плід», – продовжує Станіслав.

Усім цим простором відвідувачів «водитиме» аудіогід. Розмовлятиме трьома мовами: українською, німецькою та англійською. Але він також буде незвичним.

«Ми створили ліричних героїв, збірні образи Рудольфа і Кароліну Юнг, які народилися, нібито, тут в Унтервальдені. Імена – ті, які зустрічаються тут, прізвище також. Але це не є реальні люди. Навколо їхніх персон зібрані історії, які є реальними. Це є історії, які нам вдалося дізнатися від наших найстарших мешканців, дещо почерпнули в історичних джерелах», – каже Станіслав.

Праці ще багато, відкриття оновленого «На Унтервалю» – не за горами. Але воно того варте, переконаний Станіслав. І каже: «Хочемо, щоб кожна людина, кожен відвідувач нашого музею, виходячи звідси, хотів би приїхати до себе додому і зробити в себе вдома ще краще».

І впевнений: немає місця на землі, де було би так добре, як удома.