«Єврейський вимір» львівського життя

Суспільство — 00:59, 15 липня 2011

0 0

Суспільство — 00:59, 15 липня 2011

0 0

Львів – центр міжетнічної толерантності чи непримиренного протистояння? Тут продовжується Європа чи починається Азія? Чим є ксенофобія для львів’ян – темою анекдотів чи гіркою реальністю? Знайти оптимістичні відповіді на поставлені запитання допомогла б малярська виставка «Єврейський вимір» у Музеї Ідей.

Відвідувачі виставки, організованої фондом «Хесед-Ар’є», можуть познайомитися з роботами видатних майстрів Львова: Петра Гуменюка, Євгена Колодієва, Юрка Коха, Михайла Ліщинера, Ольги Погрібної-Кох, а також з творами учнів арт-студії “Метаморфози”. Директор фонду Адель Діанова, описуючи концепцію виставки, визначає її як спробу «продемонструвати єврейський всесвіт на всіх рівнях і з усіх поглядів: і українських художників, і єврейських, на рівні висоти всесвіту та на побутовому рівні кожної оселі».

«Єврейську спадщину Львова часто називають «Атлантидою» або «айсбергом», оскільки вона майже не проглядається назовні, залишилося трішки архітектурної шкаралупки», – пояснює на відкриті експозиції історик мистецтва Наталка Космолінська. Все, що наповнювало життя львівських євреїв – культура, традиції – все це або було знищене, розвіяне виром подій ХХ століття, або опинилося закритим у фондосховищах різних музеїв: «Єврейська тема у «маленькому львівському Вавилоні» – окремий екзотичний, величний, трагічний, комічний… розділ його історії, який, на превеликий жаль, нині промовляє до нас тільки з книжкових сторінок, наукових кабінетів, музейних вітрин».

Тож крок за кроком виправляти такий прикрий стан справ і було основною ідеєю виставки, що, як зізналися її організатори, виникла досить спонтанно. «Утім ця спонтанність була доволі закономірною, як і все в нашому житі» – зробив суттєве доповнення Юрко Кох. Він також визнав, що ця тема є для нього доволі органічною. І це складно не зауважити, оглядаючи його роботи.

Складається враження, що митець щойно побачив ці образки з життя австрійського чи міжвоєнного Львова, прогулявшись єврейськими кварталами, й мимоволі вирішив зафіксувати побачене на полотні. Як завжди, у картинах Коха присутня іронія, котра відображає аж ніяк не зверхнє, а радше тепле ставлення автора до своїх персонажів, до їхнього світу.

У дещо іншій, більш символічній стилістиці розкриває тему Ольга Погрібна-Кох, роботам котрої завжди притаманна графічна виразність.

Вдивляючись у її картини, можна легко прочитати ностальгію за тим втраченим «львівським Вавилоном».

Ще один львівський маляр Петро Гуменюк представлений на виставці, на жаль, лише однією роботою.

Проте його «Музиканти» настільки настроєві, сконцентровані в ній емоції настільки яскраві, що й навіть однієї картини вистачає для повноцінної презентації митця.

Побачити в експозиції роботи Петра Гуменюка, Ольги Погрібної-Кох та Юрка Коха для нас – сучасних завсідників львівських вернісажів – завжди приємно й цікаво, ми постійно готові до сприйняття тих позитивних вражень, які нам подарують їхні картини. Водночас два інших учасники виставки з певних причин не є для нас такими звичними.

Зокрема Євген Колодієв – талановитий представник львівської малярської школи, котрий уже 15 років мешкає у Франції. Щоправда, першим фахом Євгена є оперний спів, він навіть закінчив Львівську консерваторію за фахом «Соліст опери та вар’єте». Утім вирішальним чином на його долю вплинула зустріч з метром львівського малярства Володимиром Патиком. Колодієв бере до рук пензля і з 1980 року розпочинає активну виставкову діяльність.

А пильно придивившись до його робіт, можна вгледіти ледь помітний вплив наставника, пропущений через призму непересічної особистості автора, котрий вже встиг стати володарем численних гран-прі виставок та салонів у Франції.

Особливого єврейського колориту виставці додають роботи старого майстра Михайла Ліщинера, у котрих відчувається поєднання прадавніх національних традицій з модерними мистецькими віяннями ХХ століття.

На превеликий жаль, митець помер ще 1992 року, тому роботи для виставки люб’язно надали члени його родини.

У структуру експозиції органічно вписалися й роботи учнів арт-студії «Метаморфози». Для багатьох із них виставка «Єврейський вимір» стала першою можливістю гучно заявити про себе.