Впродовж 23-29 серпня у Дзеркальній залі Львівської національної опери (на фото) відбуватиметься новий мистецький проект «Барокове люстро Львова». Він охоплює майстер курс для львівських музикантів та заключні концерти учасників. Деталями проекту, в якому будуть задіяні копії інструментів XVII століття, а також деякі твори звучатимуть вперше в Україні, поділилася його керівниця – Божена Корчинська.
Божена Корчинська керує музичним проектом «Барокове люстро Львова»
Які події охоплює проект «Барокове люстро Львова» та що зумовило його заснування?
Справжнім імпульсом і стартом став насправді проект, що відбувся у січні 2018 року за ініціативи непересічного творчого тандему – видатної української скрипальки Лідії Футорської та чудового диригента і виконавця на акордеоні Сергія Хоровця. Вони реалізували чимало дуже небуденних мистецьких ідей і мені пощастило бути запрошеною до участі у концерті з бароковою програмою у Дзеркальній Залі. Мимохідь спитали: «Чи маєш ідеї щодо назви концерту?»… Ну і «Барокове Люстро» видалося найприроднішим! Зрештою саме ця назва і «притягнула» сьогоднішню ідею!
Нинішній проект охоплює дві події – це тижнева сесія занять ансамблю, присвячена вивченню стилістичних основ, необхідних для інтерпретації музики XVII-XVIII століття під опікою досвідченого капельмейстра Радослава Каменяжа. А також заключні концерти у Червонограді в Палаці Потоцьких та у пишній Дзеркальній Залі Львівської національної опери, для яких музика, що звучатиме – майже рідна.
Виконання творів барокової доби у Львові не є рідкістю. Однак метою вашого проекту є, насамперед, навчання львівських музикантів. Що на вашу думку варто засвоїти місцевим виконавцям, щоб сформувати відмінний бароковий оркестр?
Слушно! Останніми двома роками у Львові активізувався інтерес, я б сказала навіть, що стало модним формувати програми із творів музики XVII-XVIII століть, а нерідко музиканти сміливо беруться й за давніші зразки.
На «Барокове люстро Львова» Бернгард Гофштьоттер привезе копію колекційної мандоліни Антоніо Страдіварі
Ґрунт для такої ситуації формувався у Львові протягом майже 20 років, і першим менеджером і організатом фестистивалю «Давньої Музики у Львові» був Роман Стельмащук. Він дуже чутливо і з цілковитою творчою та науковою відповідальністю поставився до реконструкції музичних текстів віддалених епох. Його фестиваль «Давньої музики у Львові» створив атмосферу, в якій змогли рости і визрівати інші музиканти, прихильники ідеї проникливого ставлення до вокальної та інструментальної музики Ренесансу і бароко.
Серед них, до прикладу, «Львівський музичний цех під керівництвом Тараса Драка», Людмила Капустіна (керівник «A Capella Leopolis»), Анна Іванюшенко (засновниця оркестру Барокової капели Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка), та і я – також була «фестивальною дитиною».
Львівські музиканти, які хочуть присвяти свою творчість музиці Бароко сьогодні – це друге покоління. І його захоплення творами XVII століття походить також з іншого джерела. Двадцять років тому – це були рідкісні відголоски європейської музичної моди, прочитання манускриптів, власні експерименти, жага екзотики. Сьогодні – це імпульси від гастролюючих музикантів, YouTube і (рідко) навчання за кордоном. Я впевнена, що кожне покоління має свої завдання, які його надихають. Таким завданням сьогодні є тверда історична основа і знання. Саме тому вишкіл під керівництвом досвідчених практиків є неминучим.
Українська культура проскочила через необхідні фази розвитку у багатьох сферах, так вже склалося. Історично інформоване виконавство, як його прийнято нині називати (хоч можна і подискутувати) – одна із таких прогалин. Що це означає в реальності? Насправді все досить просто: коли ми говоримо по-іншому – ми говоримо щось інше. А музика Бароко була концепійована як мова. Інтонаційний словник пост-радянського музичного покоління – а це доволі молоді, потенційні люди – сформований на музичних ідеях Романтизму, які були домінантими довший час. Ця інерція зберігається дотепер. Якщо ми хочемо, щоб музика, створена в час зовсім іншої музичної естетики справді мала сенс і властивий вираз – потрібно цю естетику пізнати.
В Україні музична традиція бароко без сумніву була. Але практика давно втрачена. Львівські музиканти, в силу відомих обставин, дуже рідко можуть собі дозволити навчання, нехай навіть спорадичне, за кордоном. Це справді досить тривалий і дуже коштовний процес. Чи це означає, що Львів не може мати фахового ансамблю, який блискуче гратиме музику Бароко і раннього класицизму, і зможе гідно почуватися на європейській сцені? Вважаю, що завдання здійсненне. Для цього важливо розуміти значення власних, вітчизняних інвестицій у вишкіл вже сформованих, професійних музикантів. Відчуття власних затрат породжує відчуття власної гідності і цінності досягнутого.
Радослав Каменяж таємничений в українську «музично-барокову» ситуацію
Старання ініціативних людей привезти до нас в гості іноземні ансамблі – чудове! Але ми залишаємося вдома. На своєму музичному ринку. Якщо ми не створимо свого доброго продукту, то будемо витісненими іноземним. Це неминуче…
У цьому проекті ви співпрацюєте з європейськими музикантами – Радославом Каменяжем (Польща) та Бернгардом Гофштьоттером (Австрія). Розкажіть про їх творчість.
З Радославом я чимало співпрацювала і мала нагоду пізнати його як наставника. Він належить до тих рідкісних музикантів, які цілком поглинуті діяльністю, відкриті до пізнання і безнадійно закохані в музику!
Я зупинила свій вибір саме на ньому не лише зважаючи на його багатий практичний досвід гри, а ще й тому, що Радослав втаємничений в українську «музично-барокову» ситуацію і він добре розуміє, що ми переживаємо перехідний, транзитний етап. Польські музиканти також пройшли через це. Тому він знає, що нам потрібно зараз. Радослав – дуже гнучкий музикант, творчий..
Бернгард – справжній аристократ в музиці! Він продемонстрував в Україні не один інструмент із родин історичних щипкових, а також зразки із Львівської лютневої табулатури. На «Барокове люстро Львова» він привезе копію колекційної мандоліни Антоніо Страдіварі! Бернгард зачарований Україною і грати тут – його сердечне прагнення (до речі, вперше він гостював у нас як музикант саме на фестивалі Романа Стельмащука).
Усі учасники майстер класів братимуть участь у заключному концерті у Дзеркальній залі. Які «родзинки» у програмі концерту ви приготували для слухачів?
Так, це буде дебют ансамблю! «Родзинки» справді будуть, це два прем᾽єрних виконання в Україні, а саме – Концерт Антоніо Вівальді для мандоліни і струнних, звучатиме у нас вперше на історичному інструменті бл. 1700 року.
Симфонія Дж. А. Брешянелльо звучатиме в Україні (і не тільки!) вперше. Це яскравий зразок неймовірно гарної музики високого Бароко. Дуже вдячна Бернгарду за те, що уможливив для нас її виконання, знайшовши на моє прохання манускрипт в одній із бібліотек Європи.
Чи плануєте, щоб навчальні сесії з вивчення давньої музики були у Львові постійними? З якими музикантами хотіли б співпрацювати в майбутньому?
Мені самій дуже цікаво, що виникне в майбутньому. Часом практичний процес трохи міняє цілі. Сподіваюся на українську підтримку і гаряче прагну, аби наша держава стала «материнською» для українських митців, гідно їх оцінила (фінансово в першу чергу!).
Моє кредо – мати надійного і міного партнера в лиці державної інституції чи фонду. Тоді ми зможемо планувати проект на декілька років вперед і запрошувати цікавих наставників, які ділитимуться знаннями і залишатимуть їх тут, в лоні зворушливої української музикальності.
Фото: Львівська національна опера, з особистого архіву Божени Корчинської
Ми використовуємо