Бібліографія наукового тридцятиліття Євгена Нахліка

Євген Нахлік є львів'янином за освітою – 1979 року закінчив українське відділення філологічного факультету Львівського університету імені Івана Франка. А народився він у славному містечку Судова Вишня на Львівщині.

Після університету він пройшов ще вишкіл у системі професійно-технічної освіти в Полтаві. Зі свого досвіду знаю, наскільки гартує нерви й виховує бійцівську витримку праця молодого спеціаліста у профтехосвіті. А вже з 1981 року перебрався до Києва, поступивши в аспірантуру Інституту літератури імені Тараса Шевченка, після якої оперативно захистив кандидатську дисертацію. І далі працював у цьому Інституті. А коли 1991 року у Львові відкрилося відділення Інституту, то Є. Нахлік його очолив.

Цього року виповнюється тридцятиліття наукової діяльності Євгена Нахліка. За цей час він встиг дуже багато зробити. Згадаю лише головні досягнення. Видав вісім монографій і дві брошури. Є автором низки розділів в академічних історіях української літератури, в колективних монографіях, підручниках і посібниках. Опублікував кілька сотень статей у наукових збірниках, журналах, газетах. Написав чимало передмов, упорядкував масу текстів, супроводжуючи їх коментарями. Варто згадати хоча б примітки до презентабельного великоформатного подарункового видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. Багато енергії віддав підготовці додаткових томів до 50-томника Івана Франка, «Покажчикові купюр» до цього зібрання. Є науковим редактором або відповідальним за випуск десятків наукових і літературних видань. Під науковим керівництвом Є. Нахліка написано й захищено дев'ять дисертацій. Був офіційним опонентом на захистах семи кандидатських дисертацій.

Найвидимішими є такі Нахлікові монографії: «Українська романтична проза 20–60-х років ХІХ ст.» (1988), «Творчість Івана Котляревського: Замовчувані інтерпретації, дискусійні проблеми, спроба нового прочитання (з погляду літературних напрямів і течій)» (1994), «Орест Авдикович – письменник, літературознавець, педагог» (2001), «Доля – Los – Судьба: Шевченко і польські та російські романтики» (2003), «Подружнє життя і позашлюбні романи Пантелеймона Куліша: Документально-біографічна студія» (2006), «Пантелеймон Куліш: Особистість, письменник, мислитель» (у двох томах) (2007), «Пантелеймон Куліш між Параскою Глібовою і Горпиною Ніколаєвою: Біографічно-культурологічне дослідження» (у співавторстві з Оксаною Нахлік) (2009), «Творчість Юліуша Словацького й Україна. Проблеми українсько-польської літературної компаративістики» (2010).

У цьому біобібліографічному покажчику скурпульозно подано у фаховому описі всі можливі публікації Є. Нахліка. Перша частина покажчика цьому і присвячена – по тематичних шістнадцяти розділах акуратно розкладені жанрово-тематичні, так би мовити, блоки. Друга частина покажчика присвячена перцепції та рецепції наукової діяльності Євгена Нахліка. Тут знайдемо біобібліографічні джерела, в яких подано відомості про вченого та його публікації, а теж опис статей, відгуків і згадок про його наукову діяльність. Не зрезиґновано і з дискусій та полеміки. Подано опис рецензій на Нахлікові книжки, зроблено це, як і все решта, дуже акуратно, навіть найменших не пропущено. Мені доводилося писати рецензії на не одну книжку Євгена Нахліка, тож і я трішки був доклався до рецепції його наукової творчості. Наведено й чимало цитат із відгуків на публікації соленізанта, це вельми пожвавлює сприйняття цілої книжки, адже хоч фахові, проте (за вимогами жанру) все ж сухуваті бібліографічні описи цікаві радше для спеціалістів, а от вже ті відгукові цитати можуть бути цікавими і для ширшої публіки, бо там є чимало захопливих пасажів.

Видання супроводжується покажчиком осіб, покажчиком періодичних, продовжуваних, серійних і багатотомових видань, у яких зареєстровані праці вченого та література про нього. А вже зовсім пожвавлює сприйняття книжки потужний блок ілюстрацій, властиво тотальна більшість із них – фотографії. На них ми бачимо майбутнього видатного літературознавця дитиною, випускником університету, аспірантом, нареченим, чоловіком, батьком, сім'янином, наставником, колегою, ювіляром тощо. А з цих фотографій більшість є, сказати б, неформальними. Ми бачимо Нахліка в компанії з академіками Патоном, Ісаєвичем, Жулинським, а через сторінку на нас вже парує пісний борщик зі Святвечора.

Про Львівське відділення Інституту літератури імені Тараса Шевченка часто жартома казали «Інститут Нахліка», а без жарту казали, щоб було коротше, просто «в Нахліка». Тепер, коли це відділення трансформувалося номінально в Інститут Івана Франка, Євген Нахлік, зрозуміло, й далі його очолює. Маючи колосальний досвід організації наукового процесу, Є. Нахлік вестиме Інститут Івана Франка в майбутнє до нових звершень.

Євген Казимирович Нахлік : Біобібліографічний покажчик: До 55-річчя від дня народження і 30-річчя наукової діяльності / НАН України. Львів. вид-ня Ін-ту л-ри ім. Т. Г. Шевченка ; відп. за вип. А. І. Швець. – Львів, 2011. – 355 с. іл. – (Бібліографічна серія. Вип. 5).