Блаженніший Святослав закликав не драматизувати заяву Папи Франциска та патріарха Кирила

Голова Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) закликав віруючих не драматизувати заяву Папи Римського Франциска і предстоятеля Російської православної церкви Кирила, хоча вона і викликає багато запитань. Про це він заявив в інтерв'ю прес-службі УГКЦ.

«Було офіційно повідомлено, що цей документ є плодом праці митрополита Іларіона (Алфеєва) з православного боку і кардинала Курта Коха та Папської ради у справах єдності між християнами – з католицького. Для документа, який мав би бути не богословським, а, фактично, суспільно-політичним, слабшої команди для його укладання годі було собі уявити. Згадана Папська рада компетентна в богословських питаннях у стосунках із різними християнськими Церквами і спільнотами, але аж ніяк не у справах міжнародної політики, особливо делікатних питань російської агресії в Україні. Тому заданий характер документа був їй явно не під силу. Цим і скористався Відділ зовнішніх церковних відносин РПЦ, який, як ніхто, є інструментом дипломатії та зовнішньої політики Московського Патріархату», - вважає Святослав.

«Пункт 26 цієї Декларації є найбільш контроверсійний. Створюється таке враження, що Московська патріархія або вперто не признається, що є стороною конфлікту, тобто відкрито підтримує агресію Росії проти України, як до речі і освячує військові дії Росії в Сирії як «священну війну», або звертається передусім до свого сумління, закликає себе саму до розсудливості, суспільної солідарності та до діяльного будування миру. Не знаю… Саме слово «конфлікт» тут є темним і радше схиляє читача думати про те, що в нас є «громадянський конфлікт», а не зовнішня агресія сусідньої держави. Сьогодні загальновідомим є той факт, що якби на українську землю з Росії не прибували її військовослужбовці та не постачалася важка зброя, якби РПЦ освячувала не ідею «руского міра», а передачу контролю Україні над її власними кордонами, то ні анексії Криму, ні цієї війни взагалі б не було. Саме такої суспільної солідарності з українським народом та діяльного будування миру ми очікуємо від підписантів цього документа», - зауважив Святослав.

Блаженніший Святослав передбачає, що цей текст міг викликати глибоке розчарування серед багатьох віруючих УГКЦ та громадян України, але закликає не драматизувати його.

«Багато хто звертався до мене з цього приводу і говорив, що почувається зрадженим Ватиканом, розчарованим половинчастістю правди в цьому документі і навіть непрямою підтримкою з боку Апостольської Столиці агресії  Росії проти України. Я, безперечно, розумію ці почуття. Проте я заохочую наших вірних не драматизувати цієї Декларації та не перебільшувати її значення для церковного життя. Ми пережили не одну подібну заяву, переживемо й цю», - сказав Святослав.

Нагадаємо, що в ніч на суботу за київським часом Папа Франциск і патріарх Кирило підписали спільну декларацію, що складається з 30 пунктів.

Деякі із пунктів безпосередньо стосуються України.

«Вболіваємо з приводу протистояння в Україні, що вже спричинило багато жертв, завдало незліченні страждання мирним мешканцям та привело суспільство до важкої економічної та гуманітарної кризи. Закликаємо всі сторони конфлікту до розсудливості, суспільної солідарності та до діяльного будування миру. Заохочуємо наші Церкви в Україні трудитись над досягненням суспільної гармонії, утриматися від участі в протистоянні та не підтримувати його подальший розвиток», - йдеться у одному пунктів декларації.

Також у 27-му параграфі висловлюється сподівання на те, що «розкол серед православних віруючих України буде подолано на основі існуючих канонічних норм, що всі православні християни України будуть жити в мирі та злагоді».

У той же час в заяві вказується на неприпустимість використання «неналежних засобів для примусу віруючих до переходу з однієї Церкви в іншу», що є посиланням в тому числі на конфлікт між УПЦ МП і УПЦ КП в Україні.

Також відкидається метод «уніатизму», яким по суті була створена УГКЦ. В заяві Папи і російського патріарха вказується на те, що цей шлях «не веде до відновлення єдності». Однак виниклі таким шляхом громади «мають право існувати і робити все необхідне для задоволення духовних потреб своїх вірних, прагнучи до миру з сусідами».