Чому пані Свистун боїться розслідування депутатів?

Злодій кричить – ловіть злодія! – століттями доведена істина, з якою не посперечаєшся. Власне, такими словами завершила свій дебютний блог керівник управління комунального майна Інна Свистун. Кого має на увазі під «злодіями» – натякає доволі однозначно. Депутатів міської ради!

Але що так обурило пані Інну, що вона, як сама зізнається, вперше вирішила поділитися власними міркуваннями через авторську колонку? По порядку.

«Афера століття», «крадіжка на мільйони» – у Львові виявили безпрецедентну в Україні за своїми масштаби аферу. Вона тривала роками і завершилася втратою для міської громади майже сотні комунальних об’єктів. Пані Інна хвалиться, що саме її управління зробило сенсаційне викриття і повідомило про злочинні діяння у правоохоронні органи. Утім, такі дії – це вже подолання наслідків, які невідомо чи дадуть результат. Адже навіть сама чиновниця нарікає, що суди працюють в інтересах аферистів, правоохоронці – бездіяльні.

Депутати ж вирішили копнути глибше – і з’ясувати причини і передумови, за яких стала можлива «афера століття». Для цього я ініціюю створення Тимчасової контрольної комісії, куди увійдуть представники усіх фракцій у раді. Також ми вимагаємо ретельного звіту від керівника управління майна на завтрашній сесії. Думаю, це й схвилювало Інну Свистун, яка вимагає дати їй спокій і зайнятися корумпованими правоохоронцями-судами-нотаріусами.

Але… Давати відповідні висновки про роботу зазначених посадовців – компетенція інших структур. А от вивчати та контролювати роботу чиновників, які допустили величезні втрати для міста, – не лише право, а й обов’язок депутатів перед громадою. Сумнівів щодо прозорості роботи управління комунального майна та її керівника більш, ніж достатньо.

Інна Свистун очолює управління з 2013 року. Про численні випадки незаконного відчуження майна заявили у листопаді 2016 року. Тобто три роки профільні чиновники не помічали, як під їхнім носом грабують громаду Львова на сотні мільйонів. А це, щонайменше, неналежне виконання своїх службових функцій. Ба більше – злочинна бездіяльність чи сприяння майновим аферистам. Бо наголошу, згідно із Положенням про управління комунального майна, в обов’язок цієї структури входить «контроль за обліком, інвентаризацією майна, його використанням і збереженням».

З’ясувати, що й до чого, могла б відповідна робоча група, але виконавчі органи влади такої ініціативи не проявили. Тому своє слово мають сказати депутати, створивши ТКК. Тільки виявивши причини афери, вдасться попередити їх у майбутньому. Необхідно ретельно вивчити історію кожного вкраденого у львів’ян комунального об’єкту. Чи був він в оренді, якщо так, то скільки часу, чи був розірваний догорів оренди, чи існувала технічна документація на приміщення. Ще один важливий момент – чи було зареєстроване право власності на нерухоме майно в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, і, відповідно, чи було воно на баланс якогось із міських структурних підрозділів. Перевірити це нескладно, адже відповідний реєстр ще з 2012 року діє в електронному вигляді. І проводити таку інвентаризацію та реєстрацію майна – знову ж таки прямий обов’язок управління пані Свистун. Власне, є підозра, що саме через свідоме невнесення майна в електронний реєстр і відбувалися схеми. Документи на приміщення приховувалися в шухлядах чиновників і витягувалися лише тоді, коли майно ставало потрібне «своїм» людям.

Направду панічні напади Інни Свистун дивують. Адже якщо її совість перед громадою Львова – кришталево чиста, то хвилюватися нема чого. Розслідування депутатів лише доведе це. Щодо її звільнення, яке, на думку чиновниці, головна мета обранців, то таке рішення ухвалюють не депутати, а лише міський голова. Тому замість кидатися голослівними звинуваченнями, Інні Василівні раджу завтра таки прийти у сесійну залу і ґрунтовно відзвітувати перед депутатським корпусом і громадськістю.

На злодієві шапка горить! Ще у цьому контексті згадується ще одна дуже відома ідіома: найкращий захист – це атака! І, видається, що саме таку тактику й обрала чиновниця. Адже насправді ціна питання значно більша, аніж втрата посади. «Матеріальна шкода, завдана незаконними діями чи бездіяльністю посадових осіб управління при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується у встановленому законодавством порядку», – ідеться у положенні. А ще раз наголошу – мова про сотні мільйонів гривень!