«Демократія не працює без культури»

Вже найближчої п’ятниці, 11 жовтня, у Львові розпочне роботу Конгрес культури «Перехід 1989». На відкритті, що відбудетсья в старому терміналі аеропорту, учасники Конгресу (а всі зацікавлені на Facebook-сторінці Конгресу) зможуть почути виступ Оксани Забужко. Напередодні Конгресу Культури ми коротко поговорили з письменницею та філософинею — про культуру як першооснову всього.

Оксана Забужко (фото Павла Ботанова)

Тема вашого виступу на Конгресі — «Навіщо культура: трагедія сучасної Європи, або до 35-ліття одного есея». Чи можете трішки розкрити тему?

Ви хочете спойлер? Робити спойлер 30-хвилинного виступу — це псувати від нього всю приємність. Можу сказати тільки, що спробую привернути увагу аудиторії до дуже важливого і дещо забутого — не тільки в Україні, а й у Центрально-Східній Європі — сюжету, про який 1984 року перестерігав Мілан Кундера.

Цьогоріч маємо не тільки 30-літній ювілей «оксамитових» революцій і падіння Берлінського муру, а й 35-ліття свого часу цієї відомої програмової статті Кундери — «Трагедія Центральної Європи», в якій він виявився зіркішим і більшим пророком, хоча й сумним, стосовно майбутнього, ніж наші дисиденти й політики-оптимісти 89-го року. У тексті Кундера говорить про поразку Європи як про поразку культури. Це все, що можу наразі сказати для інтриги.

У дискусійній програмі Конгресу Культури такі питання, як культурні політики, культурна деокупація, діяльність інституцій у цій сфері, культурні трансформації та знакові явища останніх 30 років й ін. Це актуальні теми, водночас іноді можна почути, що розмови про культуру не дають бажаного ефекту. Чому все ж важливо говорити про культуру?

Зараз ми переживаємо ситуацію, коли ціла сучасна цивілізація увійшла у ступор: про кризу демократії як політичної системи, про глобальну політичну кризу не говорить тільки лінивий. І весь цей Untergang des Abendlandes — «Занепад Європи» або «Падіння Заходу», словами Шпенглера, написаними 100 років тому, — зараз нарешті відбувається на тих рівнях, які автор, хоч не передбачив, але окинув ніби з пташиного польоту. І це все є безпосереднім наслідком саме ігнорування культури як первісного чинника, без якого демократія не працює. Про це попереджав ще Володимир Антонович у ХІХ ст., але українці не знають, хто такий Володимир Антонович, не знають свого ХІХ ст., не знають своєї культури і спадщини. Тож годі сподіватися, що вони скажуть світу: вся справа в тому, що, як говорили наші класики у ХІХ ст., демократія не працює без культури.

Із цього випливає, що розмови про культуру — не лише про культуру.

Більше. Ціла наша цивілізація, і політика зокрема, є продуктом певного типу культури. Тут доречно згадати цитату з Фромма — про систему освіти як не передачу знань, а навчання людяності, ретрансляції цінностей: «Ми навчаємо знань, але випускаємо найважливіший для людини різновид навчання — те навчання, що може здійснюватися тільки через присутність зрілої, люблячої особистости. У давніші епохи нашої культури, у культурах Китаю й Індії найвище цінувалася людина, наділена визначними душевними чеснотами. І вчитель був не лише і навіть не насамперед джерелом інформації — його призначенням було передавати певні людські настанови. У сучасному капіталістичному суспільстві — це стосується і російської комуністичної системи також, — люди, якими захоплюються і яких наслідують, є ким завгодно, тільки не носіями визначних душевних чеснот.

Громадську увагу стягують на себе головно ті, хто забезпечує середній людині суроґатне почуття вдоволення. Якщо нам не вдасться зберегти уявлення про те, яким має бути зріле життя, то ми опинимося перед реальною загрозою цілковитого припинення нашої культурної традиції. Ця традиція ґрунтується насамперед на передаванні з покоління в покоління не тих чи тих знань, а певних людських якостей. Якщо наступні покоління більше не бачитимуть цих якостей, то п’ятитисячолітня культура загине. Навіть якщо знання й далі передаватимуться й прибуватимуть».

Культура — це цінності. І якщо ми замінимо передачу цінностей передачею знань — або інформації, як це відбулося, — то цивілізація загине, навіть без катаклізмів. І вже зараз ми бачимо, як все хитається: політика, медії, комунікація, а завтра полетить і економіка.

Довідка:

Конгрес Культури збере у Львові понад 200 учасників – представників сфери культури з України, Польщі, Естонії, Німеччини, Боснії та Герцеговини, Бельгії, інших країн. Захід буде присвячений аналізу культурного досвіду України та Європи за останні 30 років і напрацюванню рекомендацій для культурної сфери.

У дискусійні й програмі Конгресу діятиме три тематичні блоки – МУРИ. МІРИ. НАМІРИ. У мистецькій частині: триєнале сучасного мистецтва «Український Зріз», проект «Обабіч», концерт гурту «Жадан і Собаки». Організатори Конгресу культури: ГО «Вірменська 35», КУ «Інститут стратегії культури», Львівська міська рада, проект реалізовується за підтримки Українського культурного фонду.