«Хочемо створити віртуальний музей війни»

За понад рік повномасштабного вторгнення російські військові зруйнували десятки тисяч будинків, шкіл, лікарень, підприємств, інколи – цілі міста. Частина Київщини, яка близько місяця була окупована, уже повернулась до звичайного життя – про слід російських військових нагадують поодинокі зруйновані будники, хоч частину з них уже відновили. Українці зрозуміли, що війна не закінчиться через два-три тижні, і вчаться жити у новій реальності.

Щоб привернути увагу до значних руйнацій, які відбуваються через війну, в Україні створили проект з панорамними фото зі зруйнований росіянами міст у форматі 360 градусів. Мета проекту – фіксувати наслідки війни, показувати масштаб руйнувань та привертати увагу до війни, зокрема серед іноземної аудиторії.

ZAXID.NET поспілкувався із засновником 360war.in.ua Тарасом Волянюком та детальніше розповідає про проект.

***

Коли наприкінці березня – початку квітня 2022 року українські військові звільнили Ірпінь, Бучу, Гостомель та всю окуповану частину Київської області, увесь світ побачив масштаби звірств та руйнувань російської армії. Тоді у Тараса Волянюка з’явилась ідея створити проект та фіксувати масштаби руйнувань у форматі 360 градусів. Він познайомився з фотографом Дмитром Малишевим, і вони разом почали втілювати цю ідею.

За понад рік роботи команда проекту уже відзняла та нанесла на карту панорамні фото зі зруйнованих росіянами міст на Київщині, Чернігівщині, Харківщині, Миколаївщині та з Умані, також уже відзнятий матеріал з Херсонщини. Кількість точок на карті зі зруйнованими об’єктами постійно збільшується.

Зруйнований росіянами ЖК Ірпінські липки під Києвом (фото Дмитра Малишева)

Проект показує масштаби руйнування цивільної інфраструктури: житлових будинків, шкіл, лікарень, ринків, мостів. Біля кожної точки на карті є коротка інформаційна довідка, яка розповідає, коли відбувся обстріл, масштаби руйнувань, чи є жертви. Інформацію на сайті публікують українською та англійською мовами.

Зруйнована частина харківського ринку «Барабашово» (фото Дмитра Малишева)

У Харкові, наприклад, уже можна подивитись на ринок «Барабашово» – найбільший у Східній Європі та один з найбільших у світі, який неодноразово обстрілювали росіяни, будівлю обласної військової адміністрації, побачити десятки зруйнованих будинків. Незабаром на карту нанесуть наслідки руйнувань у Куп'янську, Ізюмі, Балаклії.

Ринок «Барабашово» зсередини (фото Дмитра Малишева)

«У мене є внутрішнє розуміння, що це потрібно робити. Спочатку я не шукав гроші, бо якщо йти шляхом "спочатку гроші – потім зйомки", то це може затягнуть. Буча та Ірпінь зараз уже частково відбудовані, а нам це потрібно фіксувати як факти злочинів. Це важливо для збереження пам’яті. Я чекаю, коли зможу закрити цей проект і зробити з нього віртуальний музей війни, щоб це залишилось просто в пам’яті», – розповідає Тарас Волянюк.

Проект має частково грантове фінансування, проте, за словами Тараса Волянюка, більшість коштів – це його особисті заощадження. Водночас проект планують розширювати та розвивати, тому все ж розраховують більше на грантову підтримку.

Одна із зруйнованих росіянами шкіл у Чернігові (фото Дмитра Малишева)

«Фотограф знімає, а на нього викликають поліцію»

У воєнний час цивільним заборонено використовувати дрони, тож організовувати такі зйомки у деокупованих чи прифронтових територіях не легко, навіть якщо ти журналіст. Тарас Волянюк розповідає, що процес отримання необхідних дозволів породжує чимало труднощів.

«Чим ближче до фронту, тим складніше отримувати дозволи. Деколи ми домовляємось з прес-офіцерами, прописуємо усі адреси, погоджуємо їх, і нам надають дозвіл на зйомку. Іноді такі зйомки потребують супроводу, щоб вирішувати певні питання на місцях: поруч із локаціями можуть бути підрозділи чи об’єкти, які заборонено знімати», – розповідає засновник проекту.

Під час зйомок у Харкові фотографа проекту Дмитра Малишева супроводжував військовий, який телефонував протиповітряній обороні і вказував серійний номер коптера, щоб не було ніяких проблем. Військовий робив це фактично під час кожного зльоту та на кожній новій локації.

Зруйновані аудиторії Чорноморського національного університету імені Петра Могили у Миколаєві (фото Дмитра Малишева)

Так виглядав фасад Чорноморського національного університету після обстрілу (фото Дмитра Малишева)

«Не всі і не завжди хочуть, щоб проводилась зйомка. Це стосується як військових, так і цивільних. Іноді цивільні самі підходять до фотографа, спілкуються з ним, розповідають історії, бо хочуть ними поділитись. Але буває й навпаки, коли фотограф знімає, а на нього викликають поліцію. Коли немає окремого супроводу військових, то це доволі часто трапляється. Люди зараз дуже обережно до всього ставляться, відповідально, і це тішить. Поліція перевіряла документи і їхала далі, проблем не було», – додає Волянюк.

Зараз команда проекту не є великою, у експедиції їздить зазвичай один фотограф, або ще оператор, тобто не більше двох людей. Однак проект планують розширювати та записувати історії людей.

«Треба показувати масштабність»

Наразі усі фото зі зруйнованих міст наносять на карту на сайті проекту 360war.in.ua, однак у перспективі команда хотіла б проводити офлайн-виставки за кордоном, щоб підтримувати інтерес до війни в Україні та показувати масштаби руйнувань.

«Наша цільова аудиторія – це іноземці. Ми орієнтуємось на підтриманні інтересу до війни в Україні, до тих звірств, які чинить російська армія, і до того, що Україну потрібно підтримувати. Також треба показувати масштабність, бо ракетні удари є не лише по Києву та інших великих містах, залишається дуже багато постраждалих міст, не говорячи про села, які треба буде дуже довго відбудовувати», – розповідає Тарас Волянюк.

Першу тестову виставку команда проекту хоче провести в Україні, можливо, у Львові, а потім поїхати з нею за кордон.

«Однак ми невелика команда, а організаційно це доволі складно, тому ми зараз також у пошуках партнерів, які можуть з цим допомогти», – додає Тарас Волянюк.