«Львів має величезний потенціал»

Солістка Віденської державної опери Зоряна Кушплер – одна за найуспішніших українських оперних співачок. Її меццо звучить на відомих оперних сценах світу, вона виступає разом із такими «титанами опери» як Пласідо Домінго, Роландо Вільясон, Лео Нуччі, Ніл Шиков, Агнес Бальца, Томас Гемпсон та багато інших.

У 2020 році львів’янка Зоряна Кушплер стала почесною президенткою Галицького музичного товариства. В інтерв’ю Зоряна Кушплер розповіла про те, як закохалася в оперу, як стала солісткою одного з найпрестижніших театрів світу, де їй знадобилося фехтування та розкрила секрет гармонійного поєднання роботи та сім’ї.

«Кохання з першого погляду та звуку»

З 2007 року ви солістка одного із найвідоміших оперних театрів світу. А з чого все почалося? Яким був вплив батьків-музикантів?

Я співала скільки себе пам‘ятаю. Мабуть, почала співати раніше, ніж говорити. Звичайно, величезний вплив на мене мав батько, народний артист України, професор Ігор Кушплер. Коли мені було два роки, батьки повели нас із сестрою до Львівського оперного театру, і це для мене було кохання з першого погляду та звуку!

Після закінчення Львівської консерваторії ви поїхали навчатися в Гамбург. У чому була різниця у підходах до навчання вокалістів в Україні та в Німеччині?

Я би сказала, що ці дві освіти прекрасно доповнювали одна одну. Були, щоправда, у Німеччині й досить несподівані предмети, такі, наприклад, як фехтування. Але за плечима нічого носити не доводиться, як відомо. Одна з моїх перших прем’єр у Віденській опері, була в опері «Парсіфаль», де я мала фехтувати. Тож усе стало у пригоді!

Розкажіть трохи про свою участь та перемогу у відомому міжнародному конкурсі Баварського радіо і телебачення ARD у Мюнхені.

Я знайшла умови конкурсу на підлозі бібліотеки Гамбурзької музичної академії. Пам’ятаю, мене вразив величезний репертуар, який треба було підготувати: 12 оперних арій, 5 романсів та дві арії з ораторій. Повірте, це дуже багато! Переважно в конкурсах достатньо п’яти оперних арій. Але я ніколи не шукала легких шляхів і хотіла випробувати свої можливості. На першу премію аж ніяк не розраховувала. Ретельно підготувалася і перші три тури виступала зі своєю сестрою, яка акомпанували мені на фортепіано і дуже мене підтримувала. Фінальний тур був з оркестром. Мені дали першу премію при неприсудженній другій. Тобто це був подвійний успіх!

«Директор опери одразу запропонував мені контракт»

Як ви почали працювати у Віденській опері?

Все сталося дуже несподівано. Я співала у Валенсії в опері «Попелюшка» Россіні. Перед останньою виставою до мене зателефонував мій агент і сказав, що у Віденській опері шукають меццо-сопрано, чи я би не хотіла післязавтра заспівати на прослуховуванні. Я вирішила використати цей шанс й полетіла до Відня. Співала дві арії – одну Верді та одну Вагнера. Директор опери одразу запропонував мені контракт.

Як працює артистичний персонал Віденської опери? Скільки солістів? Яка репертуарна політика? Скільки постановок на рік робить театр?

У театрі є 54 штатні солісти. Всі інші – гостьові. Щороку театр пропонує глядачеві 52 різні вистави, з них 5 прем’єр. Наприкінці квітня завжди оголошують повний репертуар на наступний сезон, разом з іменами основних виконавців та диригентів.

Які постановки, в котрих ви брали участь, є для вас знаковими, і які були найцікавішими?

«Бал-маскарад»

Знаковою виставою для мене, наприклад, була вистава «Бал-маскарад» Верді, в якій я виконувала партію Ульріки, грала на одній сцені разом з Лео Нуччі та Нілом Шиковим. Це два оперних титани!

Також, звичайно, мій дебют у ролі Кармен у віденській фольксопері. Це ще один оперний театр у Відні, там дуже зручно випробовувати нові ролі.

Роль князя Орловського в опереті «Лилик» Штрауса я робила у Віденській національній опері з феноменальним актором та режисером Отто Шенком. Прецьозілла у «Силі долі» Верді з диригентом Зубіном Метою, Ольга в «Євгеніі Онєгіні» та Поліна з «Пікової дами» Чайковського з Сейжі Озавою, Сузукі у «Мадам Баттерфляй» Пуччіні, де за диригентським пультом стояв Пласідо Домінго – всі вони особливі.

Розкажіть трохи про співпрацю з такими відомими на весь світ солістами, як Пласідо Домінго та інші.

Пласідо Домінго – правдива легенда! Людина неймовірно позитивної енергетики, напевно, найуважніший партнер на сцені, яких собі можна уявити. Я співала з ним Фенену в «Набукко» декілька разів і мала знову співати з ним у цій виставі в червні. Але через пандемію, на жаль, театр був змушений передчасно закінчити свій сезон, і цієї постановки не буде. Дуже прикро.

З Пласідо Домінго

Взагалі, у Віденській опері щодня співають зірки найвищого ґатунку! І знаєте, вони всі прості та доброзичливі. Не дарма кажуть, чим більше людина досягає своєю чесною працею, тим приязніша вона до оточуючих.

«Я завжди планую свій день»

Щороку у вашому домі відбувається мистецький салон. Як виникла ця ідея, яка мета цього салону і хто долучається до нього?

Я виношувала її ще з юнацтва. На уроці музичної літератури, коли ми вивчали салони ХІХ століття у Парижі та Відні, ця ідея мене захопила. Мені захотілося продовжити в себе цю традицію музичних салонів, де у приватному середовищі зустрічається еліта.

Втілити це мені вдалося лише три роки тому, але ми з чоловіком вже багато зробили. Загалом на сьогоднішній день відбулося п’ять салонів. У нас виступали Лера Ауербах, Михайло Жванецький, ансамбль «Яношка», Чарльз Кастроново й інші видатні особистості. Всі виконавці – наші дуже добрі друзі, вони виступають у нас абсолютно безкоштовно. Ми присвячуємо кожен салон окремому артистові, який протягом години розповідає про себе і виконує твори, які йому до душі. Під час концерту стало вже доброю традицією, що й інші колеги приєднуються до виступу. Так створюються спонтанні дуети, ансамблі тощо.

Думаю, багатьом буде цікаво почути, як вам вдається поєднувати активну кар'єру зі сімейним життям?

Це питання організації. Я досить організована людина і завжди планую, як хочу провести день, яким чином це втілити. Тобто продумую логістику дня. Дуже рекомендую цей метод!

«Із задоволенням хочу працювати у Львові»

У 2020 році ви стали почесною президенткою Галицького Музичного Товариства. Що для вас означає бути на чолі такого товариства?

Для мене це можливість втілити багато ідей! Львів має величезний потенціал і велику кількість дуже талановитих людей, з якими я із задоволенням хочу працювати.

Ви часто приїжджаєте з концертами в Україну. Які позитивні зміни в мистецькому житті країни ви бачили за останній час?

Переважно, приїжджаю співати до Києва. Якось так складається, що Київ мене кличе набагато частіше, ніж рідне місто. Маю велику надію, що це зміниться. Мистецтво у Львові завжди було на високому рівні й у всі часи продовжувало розвиватися. Радію, що в Львівському оперному театрі, філармонії та Органному залі зараз таке прогресивне керівництво.

Що, на вашу думку, є зараз вкрай важливим для пожвавлення та розвитку музичної культури в Україні?

На презентації Галицького Музичного Товариства

Нам вкрай необхідно вийти на більш інтернаціональний рівень. Але це, звичайно, питання, в першу чергу, великих коштів. Тож державне фінансування та підтримка приватних спонсорів мають набути зовсім іншого вигляду. Сподіваюся, що уряд перегляне свої позиції щодо фінансування мистецтва цього року.

Фото з офіційного сайту Зоряни Кушплер