Львівська агломерація – чи є у неї майбутнє?
Інші блоги автора
- Соціалізація ветеранів війни: економічний аспект 8 лют, 13:37
- Що страшніше – українське зерно чи рускій мір? 24 січ, 11:44
- Перспективи Львівщини в контексті світової політики боротьби зі змінами клімату 2 лист 2023, 11:01
Минулого тижня ми спільно з експертами Ради Європи та за участі представників Мінрегіону, USAID Україна, Інституту регіональних досліджень імені Долішнього та керівників територіальних громад області домовилися про початок напрацювання стратегії розвитку Львівської агломерації. І я насправді цим дуже пишаюся і тішуся. Адже ми почали стратегічно дивитись у наше поствоєнне майбутнє.
На початку одразу нагадаю, що в Україні є затверджена Державна стратегія регіонального розвитку. І у ній визначені 7 агломерацій, які повинні бути створені в найближчій перспективі. Однією з цих агломерацій є Львівська, яка мала б охопити 17 прилеглих територіальних громад.
І тут, під час створення такої агломерації, нам надзвичайно важливо не повторити тих помилок, яких ми наробили, коли проходили активну фазу реформи децентралізації. Впевнений, що більшість нас ще пам’ятає, що питання Львова і утворення Львівської ОТГ було одним із найскладніших. Воно вирішувалось під час безкінечних дискусій тут – в області. Воно вирішувалось в Києві під час різноманітних публічних заходів. Воно вирішувалось в Мінрегіоні, а також в парламентській залі. Насправді, тоді багато представників різноманітних політичних партій маніпулювали цим питанням, зокрема і питаннями приєднання до Львова Сокільників чи Дублян. І по багатьох питаннях так і не вдалось остаточно домовитись.
Мені видається, якщо б тоді в Україні існувало гнучке законодавство про агломерацію, то і дискусій навколо утворення Львівської ОТГ було б в рази менше. Бо ми могли б утворити різноманітні конфігурації об’єднаних територіальних громад навколо Львова. Так, Львів би «затиснули», але ось цей механізм агломерації дозволив би Львову, попри цю «затисненість», розвиватися. Але тут одразу мушу наголосити, що законодавство про агломерацію повинно бути якісно написане. В іншому випадку (якщо б воно було погано написане), воно могло б Львів просто «поховати». А Львів, нагадаю, це третина населення області і трохи більше третини економіки області.
В попередньому скликанні Верховної Ради України такий законопроект про агломерацію розглядався (за що особливо дякую Любомирові Зубачу), але тоді Верховна Рада його так і не розглянула. Тобто ми уже реально мали шанс отримати законодавство про агломерацію. Але, на жаль, не склалось.
Як і не склалось сформувати агломерацію без законодавства. А такий шанс теж був. Але не було довіри між Львовом і громадами навколо нього. І це, на мою думку, є основним фактором, який гальмує створення Львівської агломерації. Львову потрібна економічна синергія з прилеглими територіями, але громадами вона не сприймається як співпраця на рівних. Всі сприймають Львів, який хоче просто проковтнути ці території. А агломерація – це процес, коли вигідно всім, а не лише центру агломерації.
Якщо сказати дуже простими словами, то агломерація – це не точкова реалізація якогось одного проекту. Це ефективна система управління для вирішення якихось спільних проблем. В цьому і є відмінність між муніципальним співробітництвом і агломерацією.
А спільних проблем у Львова з прилеглими територіями є достатньо. Найбільш наочні з них: це транспортна проблема (оскільки Львів захлинається в заторах і лише за рахунок прилеглих територій та транспортних розв’язок чи маршрутів на них це можна ліквідувати); екологічна проблема (і це не лише про сміття, але й про водопостачання чи водовідведення); освітня і медична проблеми (бо велика частина прилеглих до Львова територій виконують роль його спальних районів, натомість вчитись і лікуватись люди їдуть до Львова і Львів змушений за це платити). У Львівській міській раді є достатньо кваліфікованих людей, які це питання розуміють, але чомусь немає політичної волі найвищого керівництва його вирішити.
Уже зараз ми бачимо, що Львівську агломерацію всі підтримують – тобто прилеглі громади готові співпрацювати з Львовом, бо їм цікавий досвід Львова, взаємини Львова, гроші Львова, знання Львова. Але перший крок вони робити не будуть. І тут наше спільне завдання правильно і якісно прокомунікувати цей процес, щоб не повторити помилок минулого. Та й бажано усунути від цього процесу політику і політиків.
Зараз, коли ми говоримо про поствоєнне відновлення України, питання агломерації набуває нового значення і актуальності. І саме співпраця в межах агломерації може і повинна вирішувати такі питання стратегічного та просторового розвитку територій сусідніх громад. Крім того, є необхідність спільного реагування на безпекову проблематику, підтримку ВПО та релокації бізнесу. Тішуся, що наша позиція у цьому питанні є однозначною. Агломерацію потрібно розвивати. Більше того, ми не лише про це говоримо, але й зробили перші конкретні кроки в цьому напрямку. Дякую, начальникові обласної військової адміністрації Максимові Козицькому, що довіру нашому департаменту займатись цим питанням і «штовхати» його.
Ми не боїмось брати на себе відповідальність.
Сьогодні ми розуміємо, що має бути написаний не лише законодавчий документ, який буде регулювати ці процеси. І тут варто згадати і подякувати генератору цього процесу – нардепу Віталію Безгіну, який не лише «робить ноги» цьому законопроекту, але й чудово розуміє, що він має бути якісним і практичним. Зі свого боку додам свою думку – якщо це законодавство міститиме систему фінансових стимулів, то агломерації дуже швидко запрацюють в Україні. Як приклад, можна було б передбачити у бюджетному законодавстві механізм невилучення «реверсної» дотації з громад, які об’єднаються в агломерацію, а ці гроші скеровуються на реалізацію спільних проектів.
Ми готові розпочати роботу в цьому напрямку з реалізації невеликих проектів, які дадуть швидкі результати і відновлять довіру між Львовом і прилеглими територіями. Уже зараз ми можемо через наявні інструменти, які дає законодавство про співробітництво територіальних громад, покращувати якість надання публічних послуг в межах агломерації. А новий статус України – кандидата в члени ЄС дає ще більше можливостей, зокрема й для фінансування низки міжмуніципальних проєктів.
І тут Агенція регіонального розвитку, яка вже давно мала б запрацювати в області, могла б стати дуже корисною і потрібною, оскільки могла б генерувати спільні проекти для Львова і прилеглих територій. Але про це в наступному блозі.