20 серпня 2018 року шведська активістка, дев’ятикласниця Ґрета Тунберґ, вперше вийшла на «Шкільний страйк за клімат». Вона ледь чи не щодня (прогулюючи школу!) сиділа під парламентом і вимагала від уряду зменшення викидів вуглецю відповідно до Паризької угоди. Спершу це був одиночний протест. Але вже в грудні 2018 року Ґрету в усьому світі підтримали понад двадцять тисяч школярів, а страйки за клімат провели у 270 містах.
Ґрета Тунберґ пікетує шведський парламент
Сьогодні Ґрета надихає мільйони людей. У п’ятницю 20 вересня українці теж підтримають міжнародну ініціативу, і проведуть Міжнародний марш за клімат. Організатори мають такі вимоги до влади: національний курс на повний перехід на відновлювані джерела енергії до 2050 року, відмовитися від будівництва нових електростанцій на викопному паливі, припинити дотування промислового тваринництва, яке є одним із головних джерел викидання парникових газів, а ще – розвиток електротранспорту, заборона одноразового пластику тощо.
У сучасному світі, де океан щодня випльовує на берег тонни сміття, а з пожежами стає дедалі важче боротися, де над кожним материком нависає загроза глобального потепління, ці вимоги звучать утопічно. Але вже сьогодні українські міста починають робити маленькі кроки назустріч екології.
Тож ZAXID.NET розпитав в активістів та управлінців, якою є частка Львова у боротьбі за клімат.
Два градуси, які змінюють усе
Ще чотири роки тому Україна стала одним із підписантів Паризької кліматичної угоди. Її суть полягала в тому, аби не допустити зростання глобальної середньої температури на 2 градуси за Цельсієм, а в ідеалі – на 1,5°C відносно показників доіндустріальної епохи – до англійської промислової революції, яка призвела до масштабного використання викопного палива. Країни ООН домовилися робити все для того, аби не допустити зростання середньої температури – це, зокрема, зменшення викидів парникових газів у атмосферу. Є ймовірність, що температура все ж таки зросте. До кінця цього століття, і не на 1,5°C, а на цілих чотири. Це може призвести до вимирання певних видів тварин. А для людей підвищення градусу обернеться частішим головним болем та смертями від сонця. Ще комусь не вистачатиме води. Але найгірше – це зміна кліматичних поясів.
«Тобто зараз Україна степова, лісостепова зона, а в більшості може стати степовою. Навіть по Київську, по Полтавську області може степ піти, там де зараз лісостеп, і це призведе до того, що посуха буде», – каже львівський екоактивіст Микола Рябика.
Микола – співзасновник громадської організації «ПЛАТО» і речник ЛКП «Зелене місто». Він каже: зараз Львів має напрацювати механізми адаптації міського середовища до зміни клімату. Один із кроків, що його вже втілили, наприклад, у інших європейських країнах – боротьба із тепловими стресами – впливом сонця на життєдіяльність людини. І це – лише частина з того, що має робити місто. Йдеться також про озеленення, зменшення викидів парникових газів тощо.
«В Україні дуже багато моментів недопрацьовані. Про кліматичну політику тут почали думати лише останні кілька років - цьому спонукала Паризька кліматична угода, – розповідає Микола. – І в результаті це спонукало щось робити. Але загалом маючи великий потенціал площі, Україна не використовує енергетичний потенціал до кінця, тобто вона не економить стільки, скільки могла б економити. В загальному плані змін клімату країна має великий потенціал, але не до кінця його реалізовує».
До кінця не реалізовує, але для змін клімату Україна зробила багато, каже учасниця Міжурядової групи експертів зі змін клімату Світлана Краковська. «Але перший її внесок був негативний. Тому що до розпаду Радянського союзу Україна входила в 5-ку найбільших емітентів – тобто тих, хто викидав парникові гази в атмосферу».
Сміття, яке «спалює» планету
На сміттєзвалищах в Україні - орієнтовно 90% усіх відходів. Там і утворюється так званий «звалищний газ» – біогаз, який з’являється внаслідок розкладання органіки. У складі цього газу приблизно половина – це метан. А ця органічна сполука володіє сильним парниковим ефектом. Тож чим більше сміттєзвалищ, чим більше там гниє залишків їжі та, наприклад, паперу, тим більша шкода планеті – вона буквально «нагрівається». Та біогаз можна використовувати й на благо Землі – для виробництва електроенергії, тепла або ж навіть автомобільного палива.
У Львові незабаром почнуть зводити сміттєпереробний завод. По-перше, це дозволить місту економити на переробці вторсировини. Але й певною мірою вберігатиме планету від «нагрівання».
«Функціонування заводу спричиняє зменшення викидів парникових газів. Бо на відміну від складання відходів на звалищі, або навіть на полігоні, завод працює в замкнутому циклі, і всі гази, всі випаровування очищуються і після цього вже йдуть очищеними в атмосферу без парникових газів. Там будуть забезпечені три рівні очистки», – каже директор ЛКП «Зелене місто» Вадим Ноздря.
Як енергоефективність допомагає клімату
Другий рік у Львові реалізовують проект «Рясне – район зелених технологій». Він охопив Рясне-1, Рясне-2, та Кам’янку, загалом це 50 тисяч людей, як проживають там. Львів переймає досвід енергоефективності партнерського німецького міста Фрайбург. За цей час біля чотирьох шкіл району встановили сучасне освітлення, «розумні» LED-ліхтарі, які допомагатимуть заощаджувати електроенергію, планують розмістити і вздовж вулиці Величковського.
У Львові реалізовують проект «Рясне – район зелених технологій»
«Є й освітня програма: в нас у кожній школі Рясного сформована група зі школярів, які цілий рік отримували навчання з енергоощадності, енергоефективності та енергоменеджменту», – розповідає радник міського голови Роман Рувінський.
Діти вимірювали температуру, вчилися берегти довкілля і проводити енергоаудити власних осель на прикладі школи в пошуках нераціонального використання енергії.
А ще в будинку на Величковського, 2 встановлять індивідуальний тепловий пункт - це допоможе не лише економити кошти в холодну пору, а й раціонально використовувати тепло.
ІТП – це ще один пріоритет Львова. Цьогоріч ЛКП «Зелене місто» планує укласти контракти на постачання та монтаж 84 таких пунктів. Можливо, кілька з них встановлять вже цього року. Більшість опалення в місті зараз відбувається за рахунок спалювання природного газу – ні заощадити, ні зберегти екологію не вдається.
«Для мешканців у першу чергу це загальне скорочення споживання теплової енергії. Тому це ефект економічний, і екологічний – менше споживається теплової енергії, і, відповідно, менше викидів парникових газів», – пояснює директор ЛКП «Зелене місто» Вадим Ноздря.
Планеті зле
У серпні Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш оголосив «надзвичайну кліматичну ситуацію» на планеті.
Причин більш ніж достатньо: палають найбільші на Землі ліси – в Сибіру, на Алясці, в Канаді; Мексика та Австралія несподівано засипана снігом, за Полярним колом зафіксували рекордні +35°.
Іноді здається, що нас це не торкається: усі ті природні катаклізми відбуваються не в нашій країні, іноді – не на нашому материку. Незважаючи на це, Україна вже починає відчувати перші зміни клімату. Частіші повені, сильні дощі, а в деяких регіонах — посуха. І це лише початок. «Це можуть бути ті наслідки, які викликані безпосередньо, наприклад, небезпечними гідрометеорологічними явищами - тобто якщо це повені, посуха. Вони безпосередньо впливають на людину. Є речі, які впливають опосередковано – наприклад, зниження якості повітря через виникнення пожеж, або горіння торфяників, або затримуючи шар повітря в містах – тобто дихати немає чим. Я кажу, що в нас є вибір: або грітися, або дихати», – пояснює Світлана Краковська.
І слово «дихати» можна підставити під багато щоденних речей, на які українці навряд чи звертають увагу: «або їздити на автомобілі, або дихати», «або поставити фрукти до пластикового пакету, або дихати».
Або викидати все сміття в одну корзину, або сортувати й дихати, і залишити це право нащадкам.
Ми використовуємо