Мешканці Львівщини обуренні, що Ющенко ігнорує святкування 65-річчя УГВР

Громадськість Самбірського району Львівщини обурена тим, що Президент України Віктор Ющенко проігнорував запрошення на святкування 65-річчя УГВР у Сприні, - повідомив власкор ZAXID.NET .

Спершу усе виглядало на добре. Секретаріат Президента попросив програму святкувань, МВД та СБУ відпрацьовували територію та імовірні маршрути пересування Ющенка. Однак нещодавно надійшла інформація від одного з працівників президентської канцелярії (Попова), що у неділю у Віктора Ющенка інші справи державної ваги. З цього приводу громадськість Самбірщини, депутати райради, облради обурюються. Зважаючи на статус Президента, офіційно називати свої прізвища у коментарях відмовляються. Висловлюються різні версії. Мовляв, Президенту належним чином не розтлумачили, що таке УГВР і її місце в історії України. Додала напруги інформація про те, що 9 липня Віктор Ющенко буде у Рівному вручати ключі від житлового будинку. Загалом, це добре, переконані у Самбірському районі, але не витримує ніякого порівняння з подією у Сприні.

А там часом ZAXID.NET стало відомо, що в Україну із Нью-Йорка прибув голова середовища УГВР 90-літній Євген Стахів, очікують на родичів учасників УГВР Іво Полуліха з Мюнхена, внука члена УГВР Волошина і вже традиційно як і кожного року буде дочка Кирила Осьмака Наталія.

Нагадаємо, цьогоріч 12 липня виповнюється 65 років створення Української Головної Визвольної Ради. Ця подія в силу різних обставин недостатньо поцінована українськими істориками та суспільством. Проте, це унікальне явище в українській історії національно-визвольних змагань. У трагічному 1944 році, коли німецькі окупанти відходили, а більшовики приходили в Лісничівці села Сприня Самбірського району зібралися представники усіх політичних сил України (не лише ОУН) і утворили український парламент, уряд УГВР та Секретаріат УГВР. Президентом обрали уродженця Полтави, який не був членом ОУН Кирила Осьмака. Це є найпереконливішим свідченням того, що соборності та незалежності України прагнули не лише члени ОУН, а практично представники усіх українських політичних сил, рухів, громадськість по обидва береги Дніпра.