На території Національного музею у Львові студенти встановили труну та зашморг

Трохи провокації та багато відвертості на території Національного музею, що на вулиці Драгоманова у Львові. Так студенти Львівської академії мистецтв змусили думати глядача своїми перформансами та інсталяціями.

Арт-проект назвали «GEOLOGIA». Однак це розкопки не ґрунту, а власного «я» молодого художника. До прикладу, Надію, студентку другого курсу кафедри графічного дизайну, закрили в скляний куб, але це, за задумом, її уявні межі, які часто не дають дихати.

«Спочатку, як людина народжується, її сприйняття є чистим, вона бачить цей світ. Але згодом в неї починають накопичуватися-накопичуватися її думки, які їй часом дуже тяжко змінити. Тому потім я беру фарбу і буду себе замальовувати-замальовувати!», ‒ розповіла студентка Надія Мельник.

Роботи представлені від 20 авторів. До прикладу, чорна пелена, з якої кульки летять не вгору, а вниз, говорить про те, що ми часто сприймаємо все не так, як є насправді. А під ідеальною формою жіночого манекену стирчать тельбухи, як натяк на потворність під поверхнею невпорядкованої плоті. Серед усього ‒ ще й труна.

«Глядач підходить, відкриває цю труну і бачить себе в ній. Бо тут є дзеркало. Його, мабуть, переповнюють максимально негативні емоції. Це змушує людину замислитися: хто я і що мене чекає в кінці. Що ти можеш ще змінити», ‒ пояснив автор труни, студент п’ятого курсу кафедри художнього дерева Дмитро-Ярко Фіта.

Гріб ‒ власна ж в'язниця. Дмитро каже, часто щось у нас самих не дозволяє робити те, що хочеш.

Вплив на нас навіть чужих жестів та поглядів і в зашморгу від студентки Юлі. Однак вона певна, ми завжди маємо вибір: назвати шнур петлею чи гойдалкою.

«Зашморг ‒ це завершення життєвого акту. А я гадаю, що життя ‒ це неймовірна історія, яку можна продовжувати кожного дня. Тому для мене це гойдалка», ‒ пояснила третьокурсниця кафедри монументального живопису Юлія Фещенко.

А дівчата, що розвісили сорочки з крапельницями, насправді «лікують» свідомість.

«Рідина в крапельниці символізує час. Коли вона скапує ‒ не повертається більше. Ми хотіли показати, що нічого не можна повернути назад. Ми живемо тут і зараз. Сьогоднішній момент треба прожити так, як би ми хотіли прожити все життя», ‒ додала студентка п’ятого курсу кафедри художнього текстилю Анна Слуцька.

«GEOLOGIA» ‒ це проект студентів, що від березня були слухачами дисципліни «Основи сучасного просторового мистецтва». Вони шукали співвідношення приватного і публічного, матеріального і духовного, видимого і невидимого.

«Заглиблюючись в себе, ми, можливо, не часто можемо побачити щось веселе. Тому значна частина проектів є, власне, драматичною», ‒ підсумував викладач кафедри монументально-декоративної скульптури, керівник проекту Василь Одрехівський.