Під час фестивалю «Ту Стань!» на Львівщині русичі розбили угорців

Цьогорічне гасло фестивалю: «Як у кіно!», адже наприкінці добро таки перемогло зло. Неприступна фортеця «Тустань» уже вдванадцяте зібрала усіх біля скель у селі Урич на Сколівщині. Цьогоріч фестиваль унікальний, адже кожен відвідувач зміг відчути себе насправді у Середньовіччі: мудрецем, воїном або митцем.

«Кожен гість міг прослухати якісь лекції, взяти участь у майстер-класах. І отримати за це певні монети. Назбиравши достатню кількість монет, він проходив процес посвяти», – розповів режисер фестивалю Ігор Рудь.

Раз на рік до кам’яних брил Урицьких скель з’їжджаються люди, які бережуть українську традицію. Тут із ІХ до ХVI ст. височіла фортеця. У давнину вона виконувала функції оборонного та митного центру і контролювала третину переходів через Карпати.

Під час фестивалю спокій Тустані оберігали не лише лицарі, а й войовничі жінки. Валентина Банас цьогоріч виявилася вправнішою наїзницею на коні, ніж чоловіки.

«Кінь – уособлення мужності. Адже чоловіки переважно їздили. Жінкам навіть не можна було підходити до тварини. Є такі країни, як арабські, то там жінку карали смертю, якщо вона навіть доторкнулася до коня. Бо кінь – це опора лицаря», – пояснила учасниця поєдинків, директорка клубу «Каретний двір» Валентина Банас.

Традиції Середньовіччя – навіть у побуті фестивальників. До прикладу, маленький, кількарічний Вільгельм пильнував вогонь. Його сестра Ніколєтта складала батькові обладунки. Бо в їхній сім’ї мама – лучниця, а тато – лицар.

«Я хочу стати лучницею. Допомагаю мамі, сама тренуюся. А менший брат хоче стати лицарем», – поділилася мріями маленька учасниця фестивалю Ніколетта Бартош.

Реконструктори, а їх цьогоріч зібралося 150, приїхали навіть із Молдови та Канади. Харчуватися стараються по-давньому. А сплять у шатрах.

«Усередині шатра ми настеляємо солому, поверх кладемо овечу шкуру. Під голову – одяг, який не використовуємо. На цьому і спимо», – розповів ведучий фестивалю Артем Бондар.

Обладунки, зброя та строї – теж, як у ІХ столітті. Дещо від русичів, сіверян, є скандинавські й місцеві елементи.

«Наприклад, один мій пояс, із хвостовиком і пряжкою – скандинавського типу. Розкопані на острові Бьорке, це на території сучасної Швеції. А інший пояс – з металевими сердечками – оригінал цієї накладки, знайдений на території Тустанського дитинця. Тобто, це місцева знахідка», – розповів представник клубу живої історії «Застава» Ігор Климович.

А вже ввечері учасників фестивалю розважали гурти Torban, The Doox, Lemko Bluegrass Band, Lirwak та ЯгОди.

Коли ж сутінки геть накрили землю, на фортецю, за легендою, рушили угорці. І хоча немає історичних записів, що вони штурмували саму Тустань, відомо, що українці від них потерпали. Та не цього разу – на фестивалі русичі розбили угорців.