Путін – панк?

Чи хтось ще пам’ятає, яким було українське телебачення на самому світанку незалежності? Забули – нагадаю: жах, примітив, розпач, жодного бажання затриматися перед «блакитним екраном».

Та одного чудового дня мені прийшла в голову рятівна ідея: сприймати національний телепродукт як панківський. Диктор-панк повідомляє панківські новини, придумані панківською редколегією. Панківська ведуча веде панківський концерт-вітання, де виступають самі панки від Іво Бобула до Астраї. На панківській сцені виступають проповідники-панки, «гонять джазуху» для адептів панківської віри...

Вау, ставлення до телебачення кардинально змінилося, покращився настрій, і вже соціально-економічні труднощі почали видаватися не аж такими дошкульними.

Чому я зненацька пригадав собі ту телевізійно-панківську ідею? Уявімо собі на мить, що президент Російської Федерації Володимир Володимирович Путін – насправді панк. Не просто панк, а суперпанк, віртуоз справи найвищого рівня. От на прес-конференції, відповідаючи на питання про необхідність дотримуватися Будапештської угоди щодо України, він стверджує: «Що стосується угод... Як громадськість, політичні кола розцінюють події, які відбулися. Ясно, що це збройне захоплення влади, і ясно, що це зроблено всупереч Конституції. Це очевидний факт... Коли ми вказуємо на те, що це антиконституційний переворот, нам кажуть: ні, це не антиконституційний переворот, не захоплення влади, це революція. .. Мені тоді важко не погодитися з деякими нашими експертами, які вважають , що на цій території виникає нова держава. Так само, як було після краху Російської імперії в результаті революції 1917 року. А з цією державою і щодо цієї держави ми ніяких зобов'язуючих документів не підписували».

Фантастика, ні? Жодні угоди не діють, жодних обмежень не існує, все дозволено. Це ж і останні сім років президентства духовного батька Путіна – Бориса Єльцина – теж проходили в антиконституційному полі. Адже восени 1993 року в Росії відбулося збройне захоплення влади. Причому військові дії в Москві тоді були в рази масштабнішими, ніж у Києві. По російському парламенту стріляли танки, відбувалися серйозні автоматні й кулеметні перестрілки. Таманська дивізія жорстко штурмувала російський «Білий дім». Стріляли у всіх – і депутатів, і не депутатів. Офіційно було заявлено про 123 полеглих, неофіційні підрахунки доводять, що небіжчиків було куди більше.

Завдяки танкам Єльцин тоді не лише втримався при владі, а й значно посилив свої впливи, загнав парламент, як кажуть росіяни, під лавку. Чиста тобі революція. Саме це дозволило йому наприкінці 1999 року оголосити Путіна своїм наступником. До чого це я веду? До того, що Путін, несучи ту нібито нісенітницю на прес-конференції, намагається натякнути мислячій публіці: «Люди, схаменіться, адже якщо українську владу вважати незаконною, то тоді і я, всіма вами коханий, є нелегітимним!»

Але не схаменулася публіка, далі вимагає від ВВП «наказать хохлов». Ах так, думає шеф Кремля, добре, зараз ще більше загострю ситуацію. І під час телефонної розмови з одним із лідерів кримських татар Мустафою Джемілєвим  запускає новий, ще абсурдніший месидж: мовляв, Україна вийшла з СРСР не зовсім законно.

Опа, оце гросмейстерський хід. Бо не конче бути софосом Фалесом, щоб розвинути закинуту російським лідером думку. Так, швидше за все під час так званого «параду суверенітетів» 1991 року мало хто вже зважав на всі норми Конституції Радянського Союзу, а тим більше – на окремі закони й підзаконні акти. Тобто фаховий юрист легко знайде в процесі здобуття незалежності України правову колізію. Але ж Україною це не обмежується. Балтійські держави теж у такий спосіб можна було б повернути до лона Кремля. І бацькові Лукашенкові можуть забрати залишки незалежності. Це ж чекає всіх царьків Середньої Азії. Жінки Сходу, скидайте паранджу – ви знову звільнені Москвою! Черговий Алієв, ти достатньо насолодився своїми нафтоносними розкошами? Все, настає час бути скромнішим і по-братськи ділитися.

Але, розвиваючи тему, розумієш, що колишньою Країною Рад обмежитися вже не вдасться. Хто, приміром, давав усі дозволи на демонтаж Берлінського муру? А чи були дотримані під час процесу всі будівельні норми й правила? А Варшавський договір і Рада економічної взаємодопомоги? Хто гарантує, що під час розпуску цих соціалістичних структур були витримані всі юридичні формальності?

Уловили думку? Путін навмисне доводить все це до цілковитого абсурду, аби люди нарешті зрозуміли й отямилися. Він і війною на Україну пішов, аби ця абсурдність стала абсолютно очевидною. А що ж на те росіяни? А до тих ніяк не доходить, вони й далі волають антиукраїнські філіппіки, вимагають дати їм зброю й відправити воювати.

Володимир Володимирович, напевне, зараз десь сидить у затишній кремлівські кімнатці, схиливши голову на теплі колінця коханої, й тихо плаче, посопуючи. Кохана гладить його по залишках шевелюри й заспокоює, мовляв, ну й що з того, що тебе не розуміють співвітчизники, ти ж і так довів справу до такого абсурдального стану, не нині то завтра все розвалиться й так. Байдуже: зрозуміють це росіяни чи так і залишаться в невіданні.

***

Коли свого часу я ділився з друзями ідеєю про панківське телебачення, багато хто реагував доволі скептично: «Не тіш себе надією, вони не панки, вони просто тупі совки». Ну, можна сприймати й так і мучитися далі дивлячись «ящик». Але навіщо, якщо можна підсісти на панківську тему й насолоджуватися побаченим.

Так і зараз хтось може мені заявити, що не є Путін жодним панком, він – жорстокий, владо- й грошолюбний карлик. Він, мовляв, небезпечний і для Росії, і для всього світу. Ну і що, яка різниця? Панк він, просто божевільний чи цинічний гравець – доля його від цього не зміниться, життя його не стане вже успішним і тривалим.