П’ять політичних трупів 2011 року

Незважаючи на велетенські відмінності в усьому: культурі, економіці, географічному положенні та соціальній сфері – дивовижно, наскільки Єгипет, Куба, Саудівська Аравія, Північна Корея і Таїланд схожі в тому що стосується процесів правонаступництва їхніх теперішніх лідерів. У цих п’яти країнах автократи намагаються продовжити своє правління й після своєї смерті, залишивши владу "в сім’ї".

Хосні Мубараку 81 рік, і на посаді президента Єгипту він з 1981 р. Фіделеві Кастро виповнилося 85, і впродовж півстоліття він здійснює верховну владу на Кубі. У свої 83 роки король Таїланду Пхуміпон Адульядет – керівник держави, який найдовше залишається біля керма влади: на трон він зійшов 1946 року. Абдалла Ібн Абдель Азіз, король Саудівської Аравії, вже доживає свій 87 рік. "Верховному лідеру", який змушує називати себе також "дорогим лідером", "нашим батьком", "генералом" і "генералісімусом", незабаром виповниться 70 років, й насправді він є жорстоким тираном Північної Кореї Кім Чен Іром.

Усі п’ятеро дуже хворі, ймовірно, котрийсь із них помре 2011-го. Але навіть якщо цього не станеться, їхня фізична немічність виливається в політичну слабкість, через яку їхні країни змушені переживати складні та непередбачувані зміни структури влади. Політичні конвульсії, спровоковані цими перехідними процесами, вийдуть за межі кордонів цих п’яти країн. Єгипет є основним гравцем в арабському світі, а кубинський вплив на Латинську Америку добре відомий. Те, що відбувається в Саудівській Аравії, визначає, скільки ви заплатите за бензин для свого авто, а збройний конфлікт між двома Кореями матиме безпосередній вплив на світову економіку. По суті, нещодавнє загострення агресивності Північної Кореї тісно пов’язане з процесом правонаступництва. Хисткий політичний баланс у Таїланді може легко розлетітися на друзки після смерті короля, і ймовірне поширення напруження на сусідні держави дестабілізує південно-східну Азію.

Незважаючи на велетенські відмінності в усьому: культурі, економіці, географічному положенні та соціальній сфері – дивовижно, наскільки ці п’ять країн схожі в тому, що стосується процесів правонаступництва їхніх теперішніх лідерів.

Усе залишається в родині. Фідель Кастро передав владу своєму братові Раулю. Кім Чен Ір призначив своїм наступником 26-річного сина Кім Чен Уна, який завдяки своїм нікому невідомим військовим заслугам нещодавно отримав звання чотиризіркового генерала. За законом, його слід називати "блискучим товаришем". Хосні Мубарак робить усе можливе для того, аби його син Ґамаль прийшов до влади. Якщо Джордж Буш і Джордж Буш-молодший були президентами, задаються питанням Кіми та Мубараки, то чому ми не можемо? У випадку королів родинне правонаступництво є більш очевидним. Та водночас складнішим. Король Абдалла призначив своїм спадкоємцем зведеного брата, принца Султана бен Абдель Азіза. Проблема в тому, що дофіну також уже стукнуло вісімдесят. До того ж він хворів, чи й далі хворіє, на рак. У Саудівській Аравії рішення про правонаступництво приймають за підсумками складного і таємничого процесу переговорів між різними групами саудівської королівської родини. Те саме відбувається і в Таїланді. Син короля, 57-літній принц Маха Ватчиралонгкорн, є спадкоємцем по прямій низхідній лінії. Але якщо перед його батьком благоговіють, то принца бояться і не люблять. Його контроверсійні амурні справи, обожнювання ним свого пуделя Фу-Фу, який має військове звання й інколи присутній на бенкетах, постійні чутки про його кепських друзів різко контрастують із захопленням його сестрою, принцесою Сириндорн. Один з можливих сценаріїв – король на смертному ложі може оминути свого сина і призначити спадкоємицею принцесу чи когось із внуків. Принаймні останнє, чого потребує стражденний Таїланд, – це аби до жорстоких політичних сутичок на вулицях долучилися конфронтації в королівському палаці.

Діти, брати і… генерали. Ще одним спільним знаменником у цих п’яти країнах є визначальна роль, що її відіграють збройні сили у виборі наступника нині діючого лідера. Усі ці уряди потребують військових, щоби втриматись при владі. У Єгипті відсутність військового досвіду в сина президента і його обіцянки здійснити економічні та політичні реформи не додали йому симпатій серед генералів. Рауль Кастро є не лише братом Фіделя, впродовж десятиліть він очолював збройні сили. У Саудівській Аравії принци, які контролюють військо чи розвідувальні служби, мають перевагу при успадкуванні чи принаймні визначальний вплив на вибір наступника. У Північній Кореї після того, як не стане "дорогого лідера", найімовірніше, керуватиме не його син, "блискучий товариш", а військова хунта. У Таїланді генерали мають тривалу традицію військових переворотів і втручання у справи держави. Смерть короля лише посилить ці тенденції.

Вік – не виправдання. "Немає лиха, яке тривало б сто літ, і тіла, яке витримало б його", – мовиться в старій приказці. Автократи, які намагаються продовжити своє правління навіть після своєї смерті, залишаючи при владі свого сина чи брата, порушують це правило і хочуть, аби зло тривало понад сто років. Подекуди їм це вдається. В інших "тіло" (іншими словами – суспільство) не витримає його. Ми ще побачимо це 2011 року.

Автор: Мойсес Наім [Moisés Naím] – венесуельський письменник, економіст і аналітик, головний редактор журналу Foreign Policy
Назва оригіналу: Cinco cadáveres políticos del 2011
Джерело: El País, 12.12.2010
Зреферувала: Галина Грабовська