Стійкість, надія і сенс для перемоги

У моєї коліжанки з Бельгії нещодавно був сон. До її великої дружної сім’ї на суботній сніданок прийшов путін. Його ніхто не запрошував. За столом всі роздратовані. На путіна зляться. А він все одно не йде.

Для більшості українців це не сон. В деяких будинках настільки невиносимо жити через його присутність, що мільйони людей змушені тікати. А інші мають зі зброєю в руках виганяти цю сволоту.

Зараз кожен шукає способи, як захистити цей спільний Будинок. Моя зброя – це слово. Я Алекс. З Литви. Останні 3 роки жив у Львові. В цей важкий для всього світу момент з досвіду спілкування з друзями з України я розумію, що слова не менш важливі. Тому хочу писати.

Сьогодні поговоримо про три речі, які важливі для кожного з нас:

• Стійкість, щоб подолати труднощі.
• Надія, щоб мати сили дочекатись світанку.
• Сенс, щоб після складних часів, ми виросли та стали сильніше.

Філософія стоїцизму каже, що легше пережити складнощі, коли готовий до них та розумієш, що буде важко. Під час бігу на довгі дистанції учасники налаштовуються, що буде складно бігти і це допомагає вистояти в складні моменти. Ми точно не знаємо, чому це працює. Можливо, тому що захищаємо себе від розчарувань. І таким чином бережемо сили, які потрібні ще на один ривок.

Мало хто знає, скільки днів залишилось до Перемоги. Тому сили потрібні на ще один, а потім на ще один і ще один ривок. Зараз час, коли складно робити прогнози.

Литовський плавець Урбонас поділився, як він долає довгі дистанції. Він переплив Балтійське море, а це більше 250 кілометрів в холодній воді. «Тренована людина може проплисти 3 кілометри. От я і плив 3 кілометри. А потім ще 3. Не думав, як про пливу 20, 50 або 100, а думав, як проплисти 3 км і знав, що десь є фініш».

Схоже, нам зараз теж треба дивитись не більше, ніж на 3 кілометри вперед і знати, що десь на обрії є день, коли всі разом будемо відновлювати Україну. Вільну. Мирну. Таку, яка створює блага для своїх жителів, Україну. Зараз важливо бачити цю картинку і приймати, що шлях до неї складний.

Друге, не менш важливе, надія. Надія на мир. Надія на свободу. Надія на з’єднання з сім’єю. Я бачу той день, коли мільйони людей відновлюють та створюють Україну ще більш сильною.

В литовському гімні баскетболу є такі рядки: «Ми за одну ніч сильно виросли. Ми могутні знову (Є-ей, є-ей, є-ей)».

Я бачив, як сильно виросла нація за ніч. Як друзі казали, що немає вільних місць в тероборону. Як жінки їздили на шопінг до Словаччини за бронежилетами та касками. Як психолог-сексолог стала відмінним організатором та отримала серед військових позивний Вівчарка. Не кажучи про історії, як крадуть танки за допомогою тракторів та банками з огірками збивають ворожі дрони. «Ми за одну ніч сильно виросли. Ми могутні знову (Є-ей, є-ей, є-ей)».

Я бачив, як в Польщі в готелі люди відміняли свої бронювання, щоб українцям було де переночувати. Селили в свої квартири. Відмовлялись брати гроші за житло. Я сам був у готелі, ледь не як у мами вдома. Скільки любові та підтримки приходить людям з України.

Тому я чітко бачу той день, коли весь світ відбудовує Україну та допомагає створити країну першого світу. Де не тільки чорноземи для врожаю, а і країна, де зростають та процвітають люди.

І третій пункт. Сенс. Віктор Франкл, полонений, який пройшов концтабор, казав: «У світі не існує більш дієвої допомоги для виживання, навіть в найжахливішиих умовах, ніж знання, що твоє життя має сенс».

Зараз дуже багато питань, які починаються з «Чому?». Майже завжди вони ведуть в безсилля та розчарування. Давайте спробуємо відмовлятись хоча б на час від «Чому?». Більше сил зараз дає питання «Для чого?». Для чого я повинен сьогодні встати з ліжка? Для чого мені потрібно вижити? Для чого я повинен знайти в собі сили? Відповіді можуть бути у кожного різні, але як показує досвід, персональна відповідь надає сили прожити цей важкий етап. Адже кажуть, що найтемніший час перед світанком.

І головне. Я бачу той день, коли мільйони людей зі всього світу відбудовують і створюють Україну!

А тут декілька прикладів підтримки.

LT United, збірна литовських музикантів, яка виступила на Євробаченні в 2006 році, об’єдналась, щоб переспівати свій хіт «We are the winners» на підтримку великого Українського народу:

У Литві друга релігія – баскетбол. В цьому сезоні команда Жальгіріс дуже зле грала. Але зі скануванням вболівальників «Слава Україні» розгромила два супер клуби Іспанії. Ось відео, де гравці в жовто-блакитній уніформі:

“Slava Ukraini! Heroyam Slava!” in Zalgiris vs. Barcelona game. pic.twitter.com/4snUQImrL3

— Donatas Urbonas (@Urbodo) March 11, 2022

А тут один з найкращих литовських гонщиків Дакара зібрав в Литві позашляховики та надав їх для потреб оборони України:

Комісія Литовської мови (з усією серйозністю, одна із найвпливовіших установ в Литві) дозволила офіційно вживати на одному рівні зі словами force major «Русский военный корабль, иди нахуй.» Ось відео з новин національного каналу: