Топ-5 «балакучих голів» українського істеблішменту
IQ

Топ-5 «балакучих голів» українського істеблішменту

І мова не про прес-секретарів політиків і чиновників

Олександр Косвінцев, 28 лютого 2016 2849 0

Чому колоритна прес-секретарська братія не включена в цей імпровізований рейтинг? Адже серед неї-то якраз і зустрічаються справжнісінькі «балакучі голови». Це так, але помічники політиків у зв'язках із ЗМІ не уособлюють собою правлячі кола України. Вони є всього лише чимось на зразок «гучномовців», за допомогою яких їхні господарі намагаються донести до мас вигідну їм інформацію, а невигідну – приховати. З таким же успіхом можна було б згадати кравчинь, масажисток й інших представників обслуговуючого персоналу.

В представлений список включені лише професійні «балакуни», що займають ключові державні посади і депутатські крісла.

Геннадій Москаль

Незважаючи на мужній вигляд і високі нагороди, ця людина, як видається, досить непогано вписується в поняття «балакуча голова». Досить згадати, як зовсім недавно, в 2014-2015 роках, Москаль значився головою Луганської ОДА. У той час в ЗМІ нерідко з'являлася інформація про нього. Але з якого приводу? Ось наш герой обдав когось «триповерховим» слівцем. Ось він послав когось на відомі три букви... Напевно, робив тодішній луганський губернатор щось і позитивне. Ось тільки чомусь потім його довелося терміново міняти на волонтера Георгія Тука. З авторитетними і діяльними главами регіонів так не чинять.

З гарячого сходу знаменитий любитель міцних слів перекочував в спокійне Закарпаття, де знову зайняв губернаторське крісло. Через деякий час з регіону стали приходити воістину «бойові» новини. Так, нардеп Віктор Балога місяці два тому зробив в Facebook таку заяву: «Хотіли на Закарпатті Сицилію? Тримайте. Я попереджав, що в області повним ходом йде укріплення класичної мафіозної структури. Сьогодні вони вбивають тварин, завтра будуть стріляти в людей». Не так важливо те, що мова йшла про звіряче вбивство собаки мисливцями з числа колишніх «регіоналів». Головне – обласна влада «проковтнули» даний інцидент.

Як тут не згадати про інші випадки красномовного мовчання Москаля і довірених йому держструктур. Наприклад, в 2005-2006 роках він також був головою Луганської ОДА. Пізніше працював постійним представником президента України в АРК. У 2007-у обіймав одну з ключових посад в СБУ. У 2009-2010 роках працював начальником міліцейського главку на півострові. Це був час, коли сепаратисти на сході і півдні України майже відкрито виношували свої злочинні плани. Але не звучало тоді від Москаля таких же яскравих, як його мат, попереджень про небезпеку для України з боку прокремлівських посіпак. Воно і зрозуміло, ефективно виконувати обов'язки щодо захисту безпеки і інтересів країни – це вам не «по фєні ботать».

Борислав Береза

Близько двох років тому цей виходець з «Правого сектора» вселяв великі надії своєю практичною діяльністю з придушення підпільних казино і точок з продажу алкоголю на розлив в Подільському районі столиці з його криміногенною Троєщиною. Багато хто сприймав цю діяльність Берези як зачин для всеукраїнської кампанії зі знищення «наливайок» та інших злачних місць. У цьому, безумовно, був резон: адже навіть депутатам-мажоритарникам, по ідеї, не варто обмежувати свої робочі плани виборчими округами, за якими вони пройшли в парламент. Це перетворило б країну на клаптеву ковдру містечкових інтересів.

Але чи то позначився відхід від «ПС», то чи злачні місця в Києві перевелися, але останнім часом на своїй сторінці в Facebook 37-річний нардеп в основному звертається до значно «достойніших», на його погляд, тем: описує своє перебування в різних організаціях, в іронічній формі висловлює думку про те, що відбувається в країні або міркує про «глобальні» проблеми.

Ось один зі зразків такого типу «творчості». «Всі говорять, що хочуть добре жити. А що значить для вас «Добре жити»? Що це? Смачно їсти? Солодко спати?», – написав нардеп в Facebook 20 січня в самий розпал робочого дня. Більше, мабуть, зайнятися йому було нічим.

Правда, іноді Береза ​​торкався і цілком реальних проблем української політики. Але якось дуже вже абстрактно, немов мимохідь і, головне, без згадки першої посадової особи країни, від якої в першу чергу залежить справа реформ. Наче немає в країні президента з його згубною кадровою політикою. Ніби й не політсила, очолювана Петром Порошенко, влаштовує «договірняки» і силове продавлювання вкрай сумнівних змін до Конституції під час війни.

Український парламент перетворився в ганебний і безчесний «цирк». Президентська гілка влади вийшла з-під контролю суспільства. Про все це десятки і сотні разів говорили по радіо і ТБ, писали в соцмережах багато колишніх соратників Берези по революційному Майдану. А він, потрапивши «під купол», не знаходить нічого кращого, ніж займатися самопіаром. Справедливості заради варто сказати, що таких слуг народу в нинішній Раді – кожен третій, а то й більше.

Арсен Аваков

Погрузлий в корупційних скандалах глава МВС Арсен Аваков в будь-якій пристойній державі вже давно був би, як мінімум, відправлений у відставку. А в підім'ятій олігархами Україні він не тільки спокійно сидить в міністерському кріслі, а й виряджається в тогу реформатора. Чи заслуговує він такого визнання?

Ось один характерний штрих до портрету міністра. Днями на засіданні колегії МВС і Мін'юсту заступник міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе, запрошена в свій час до України з Грузії, де займалася створенням нової поліції, заявила: «Флагмани, навіть такі красиві, як патрульна поліція (вона вже мене дратує чуть-чуть) , будуть знищені. І коли нас хвалять за проект патрульної поліції, я не радію, я хвилююся, як і хвилюються звичайні українці. Ми не можемо мати острівців реформи. Патрульна поліція – це острівець. Якщо острівці залишаться в оточенні океану інтриг і корупції, вони потонуть. Ми повинні зробити з цих острівців континенти».

Звідси можна зробити такі висновки. Згуладзе, яка відповідала за створення патрульної поліції, більш-менш виконала своє завдання. А ось міністр, який за посадою був зобов'язаний забезпечити реформування всієї відомчої «вертикалі», зі своїм завданням не впорався. В результаті доводиться новій патрульній службі працювати в «океані інтриг і корупції».

Пам'ятається, в кінці минулого року одеський губернатор Михайло Саакашвілі назвав «ганьбою» те, що відбувається в МВС України під виглядом реформ. Думка екс-президента Грузії в даному випадку дуже важливо, адже саме за прикладом цієї кавказької країни України намагається перетворити наскрізь прогнилу «ментовку».

Цікаво розібратися в тому, як Авакову, не дивлячись на низку скандалів і очевидну тяганину з перетворенням МВС, вже майже два роки вдається виглядати білим і пухнастим. Схоже, допомагають соціальні мережі. Наприклад, на своїй сторінці в Facebook Арсен Борисович постійно фотографується з одягненими в красиву форму патрульними поліцейськими, але уникає говорити про проблеми інших підрозділів МВС, факти отримання співробітниками відомства хабарів і зловживання посадовими повноваженнями, випадки потрапляння на службу в міліцію/поліцію людей зі сумнівним минулим...

Характерно, що часом «фейсбук-міністр» переходить якусь межу, яка відрізняє державника і правознавця від простого обивателя. Так, 19 лютого, після арешту поліцейського, якому ставиться умисне вбивство 17-річного пасажира BMW в ході гучної нічної погоні, Аваков вибухнув в своєму мікроблозі таким пасажем: «Нехай вулицями ганяють обдовбана мажори? Нехай вбивають 300 людей на рік і 3000 калічать??! Прокуратурі, що користується колосальною довірою суспільства – плювати, і Печерському суду – осереддю справедливості всього світу – плювати... І суддям і прокурорським плювати на наслідки тієї чарівної розправи, що вони влаштували над молодим поліцейським. Адже їм важливіше дискредитувати будь-яким шляхом нову поліцію, яка більмом сидить у них на оці – як приклад реформ і змін...»

Навіть якщо відкинути істеричний тон і вульгарні слова, картинка виходить не дуже красивою. Замість того, щоб дати принципову правову оцінку події (і в згадану ніч, і в суді), Аваков жонглював взятими «зі стелі» страхітливими »цифрами, намагаючись довести ситуацію до абсурду. Глава МВС фактично спекулював на темі низької довіри до чинної судової системи та очорнював партнерів по правоохоронному цеху. Зовсім як вміла «балакуча голова».

Антон Геращенко

Цей 38-річний нардеп, який закінчив Харківський національний фінансовий університет, жодним чином не засвітився під час Революції гідності. Тому для багатьох стало несподіванкою його вознесіння на політичний небосхил. Але для цього була вагома причина: чоловік є активним блогером. Формально будучи радників глави МВС, на практиці Геращенко виконував функції, які зазвичай характерні для фахівця з «піару».

Правда, на початковому етапі цієї своєї діяльності пан Антон видавав «на-гора» чимало важливої ​​інформації щодо ситуації в зоні АТО і українців, які потрапили в полон до бойовиків. Однак у міру того, як тема війни відходила у політиків на другий план, він все більше і більше став проявляти себе в ролі звичайного «піар-аса».

І тут полізли «вуха» людини з пером, готової «порвати будь-кого», хто стане на шляху його господаря. Наприклад, після того ж арешту патрульного поліціанта, котрий убив пасажира-підлітка в «очманілому BMW», наш герой народив на своїй сторінці в Facebook вбивчу фразу: «Печерський суд підтвердив свою погану славу карального меча Банкової».

Виходить, нардеп і раніше знав, що Адміністрація президента має в своєму активі «кишеньковий суд», причому не просто «кишеньковий суд», а цілий каральний орган, замаскований під суд. Але щось не пригадується, щоб Геращенко коли-небудь піднімав голос проти такої кричущої поведінки президентської адміністрації.

Схоже, лукавить молодий політик. Не «телефонне правосуддя» стало причиною його гнівної заяви, а небажання прокуратури і суду «увійти в становище» Нацполіціі, співробітник якої, за даними слідства, фактично вбив невинну людину. «Свої», а не розуміють...

Втім, від Геращенка і не варто було очікувати іншого. Він – не просто радник глави МВС, а вірна його «балакуча голова». Не випадково прізвища двох цих політиків іноді називають разом: Аващенко. Тим самим громадяни ніби підкреслюють, що до інформації від цих людей варто ставитися з певною обережністю.

Володимир Гройсман

Цей пещеного вигляду чоловік колись працював градоначальником Вінниці. Даний обласний центр ще недавно називали базовим для бізнесу родини Петра Порошенка. З обранням Петра Олексійовича президентом його вінницький «соратник» швидко пішов угору і зайняв крісло спершу віце-прем’єра, а згодом – спікера Верховної Ради. Багато аналітиків відразу попереджали, що Гройсман представлятиме в парламенті не стільки інтереси країни і народу, скільки свого покровителя. Але важко було навіть припустити, що він перетвориться на настільки ярого пропагандиста ідей «партії влади» і маніпулятора.

Характерний приклад. Гройсман не раз заявляв, що робота над зміною Конституції України буде йти відкрито і в правовому руслі. Але це – на словах. Про те, як йдуть справи в цій царині, громадськості ще в серпні минулого року повідала віце-спікер Оксана Сироїд. Депутат від «Самопомочі» виявила, що за участі нашого героя в надрах парламенту підміняли варіанти конституційного законопроекту на різних стадіях роботи над ним: для робочої групи – одне, для Венеціанської комісії – інше. «Людям говорять, що все це підтримала Венеціанська комісія. Але Венеціанську комісію також «розвели, як кошенят», - констатувала Сироїд.

За багатьма діями і заявами нинішнього спікера ВРУ недвозначно проглядається бажання догодити своєму господареві. Наприклад, він наполегливо проводив думку, що запропоновані президентом конституційні «новації» не призведуть до узурпації ним влади. «В умовах децентралізації неможлива узурпація влади», - писав Гройсман в статті для ЗМІ. Тим часом, як відзначали багато експертів, введення інституту префектів, яких призначатиме президент, істотно змінює баланс гілок влади в його бік. А відмова парламенту від обов'язку призначення суддів на користь президента цілком реально може призвести до узурпації влади паном Порошенком, заявив в ефірі «24 каналу» нардеп Олег Мусій.

Ще більш переконливо факт перетворення нинішнього голови ВРУ на якусь «балакучу голову» показав такий випадок. 17 лютого в залі засідань Гройсман вибухнув гнівною тирадою: «Те, що ми вчора, з одного боку, визнали роботу уряду незадовільною, а з іншого, - навіть не змогли дати необхідну кількість голосів, щоб відправити його у відставку, не вирішило жодної кризи, а навіть її поглибило... ». Тим часом сам він за відставку Кабміну не голосував, вважаючи за краще «утриматися». Всупереч, до речі, тій обставині, що блок його господаря в основному висловився «за» відставку. Це у них – гра така, «договірняк» називається. Бути на словах прихильником незалежного парламентаризму і правової держави – одне, робити все для цього – зовсім інше.

 * * *

Зрозуміло, «балакунів» серед українських політиків набагато більше, ніж названо вище. За великим рахунком в цей список треба було б включити і двох перших осіб країни. Петро Порошенко та Арсеній Яценюк вже протягом майже двох років безперестанку виголошують слова про боротьбу з корупцією і необхідність проведення реформ. І часом здається, що справа починає зрушуватися з мертвої точки... А потім – бац, і ще один чиновник піймається на великому хабарі. У черговому відомстві спливуть факти відходу «наліво» багатьох мільйонів грошей платників податків. Або в парламенті відбудеться «договірняк», що поставить під сумнів всі колишні досягнення.

І все ж я б поки що утримався включати Порошенко і Яценюка в категорію «балакучих голів». Щоб громадяни зовсім уже не зневірилися в своїх лідерах. А раптом вони схаменуться?

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук