Науковці відтворили вигляд костюма жінки з кургану скіфської доби

Науковці завершили дослідження та реставрацію унікальних артефактів, знайдених у некрополі Скоробір поблизу Більського городища на Полтавщині. Шкіряна жіноча шапка та пояс мають понад 2500 років. Це знахідки на території Скіфії, що є унікальним типом жіночого головного убору І тисячоліття до нашої ери. Як виглядали ці речі, показали на сторінці історико-культурного заповідника «Більськ».

Рідкісні артефакти періоду скіфської архаїки виявили в елітному парному похованні, що датується кінцем VI століття до н.е. Там покояться останки чоловіка середніх років (30–40 років) та молодої жінки (18–22 роки). У могилі була зброя та металеві елементи кінської збруї, що свідчить про приналежність похованого до воїнів. Набір предметів – дзеркала, ігрового набору, камʼяної плити та посудини, призначався для жінки та підкреслював її звʼязок із сакральною сферою, пише археологиня Ірина Шрамко. Можливо, вона виконувала функції жриці. Біля її голови була золота штампована трикутна бляшка з трьома напівсферичними виступами спереду, що вказує на високий соціальний статус жінки, проте цю частину могили розграбували.

Дослідження ДНК показало, що жінка має генетичну спорідненість з представниками племен, що жили на території сучасної Хорватії. А шкіряні головний убір та пояс, оздоблені бронзовими бляшками, – центральноєвропейського виробництва.

Поховальна камера: a – зброя та кінська збруя; b – сакральні предмети; c – грецька амфора; d – кістки жертовної кози; e – грецька тарілка

«Умови виявлення та контекст розташування цих предметів в могилі свідчать, що вони належали жінці, яка займала особливе місце в місцевому тогочасному суспільстві. ДНК аналізи зубів, здійснені в лабораторії університету Тарту (Естонія) професоркою Каразінського університету Ольгою Утєвською вказали на генетичну спорідненість небіжчиці з представниками одного з центральноєвропейських регіонів, де проживали племена яподів (територія нинішньої Хорватії). Для останніх традиційним було використання шкіряних головних уборів з бронзовим оздобленням (шоломи, шапки) та поясів», – розповіли у заповіднику «Більськ».

Як зазначають науковці, шапка такого фасону («ліка») є складовою національного одягу сучасних хорватів. Тривимірна модель, яку створив Валентин Шрамко, демонструє первісний вигляд шапки.

3D-реконструкція шапки та пояса жінки, похованої на Полтавщині (фото зі статті Ірини Шрамко на МDРІ)

«Виявлений пояс та шапку можна розглядати як традиційний костюм, що належить до роду похованої жінки та принесений на городище однією з груп мігрантів із Заходу. Належачи до місцевої еліти як нащадок мігрантів, молода жінка займала особливе становище в громаді, можливо, як представниця жрецького прошарку», – висновує Ірина Шрамко.

Фахівці харківської філії науково-дослідного реставраційного центру України законсервували артефакти. Науковці вже подали їх до включення в Державний реєстр національного надбання України.

«Унікальні вироби не тільки вперше знайдені на території Скіфії, але й не мають прямих аналогій в центральноєвропейських культурах та надають уявлення про новий, раніше невідомий тип жіночого головного убору I тис. до н.е.», – наголосили у заповіднику.

Шапка і пояс, знайдені на некрополі Скоробір (фото зі статті Ірини Шрамко на МDРІ)

Більське городище на Полтавщині – найбільший археологічний комплекс скіфської доби в Україні та один із найбільших у Європі. Це укріплене поселення раннього залізного віку, яке датується VIII–IV століттями до н. е., займає понад 4 тисячі гектарів. За однією з найвідоміших наукових гіпотез, воно може бути легендарним містом Гелон, описаним давньогрецьким істориком Геродотом. Навколо городища розташовані десятки курганів і некрополів, які досі досліджують археологи. Некрополь Скоробір є одним із найбагатших могильників у межах Більського городища.

Скіфи – іраномовні кочові та напівкочові племена, які панували в степах Північного Причорномор’я у VII–III століттях до н.е. Об’єднання племен Велика Скіфія простягалося від Дунаю до Дону. Скіфи були вправними вершниками та воїнами, залишили після себе численні кургани із багатими похованнями.