Туга за мафією

Останнім часом зі шпальт львівських газет та новинарних стрічок інформагентств не сходять повідомлення про жорстокі та безглузді злочини, скоєні у Львові та області: «Мешканку Львівщини продали у сексуальне рабство...», «Львівський студент бив жінку по голові кастетом...», «У Червонограді за два дні скоєно 23 злочини»… Жорстокість, трупи, кров!

Кримінальна країна! Бандити, мафія! - Такі емоційні вигуки провокує кримінальна хроніка.

Правоохоронці схвильовані, але результатів - катма!

Все марно, мафія - безсмертна! - Зітхають львів'яни.

От тут ми припускаємось помилки. Криміногенна ситуація у Львові та області погіршується саме через те, що... мафія вмерла. Зник стримуючий чинник, який упродовж довгих років гальмував процес утворення злочинності неорганізованої, тобто - безконтрольної.

Народження мафії

Процес утворення організованої злочинності завжди починається в часи економічних потрясінь. Американська мафія зароджувалась під час Великої Депресії, українська та російська з'явились в часи розпаду СРСР.

На початку 90-х минулого століття катастрофічне зубожіння людей призвело до значного погіршення криміногенної ситуації. Однією з причин було поглиблення ідеологічної та економічної кризи після розпаду СРСР. Особливо це стало відчутно в молодіжному середовищі. Молодіжні організації (піонерія, комсомол), за допомогою яких радянській владі вдавалось вберігати частину дітей від впливу вулиці, зникли, і молодь залишилася наодинці з собою. В цей час і розпочалася організація молодіжних банд, так званих «районів». Як і до піонерської організації, вступ у «райони» був масовим: в їхній діяльності брали участь до 80% підлітків. Однак «райони» ще не можна було назвати організованими злочинними угрупуваннями, оскільки створювались вони не заради збагачення, а, говорячи мовою правоохоронців, - «з хуліганськими намірами». Вони були відлунням ідеологічної кризи пострадянського Львова.

Але ж мала місце і криза економічна...

Повноліття мафії

«Смерть виробництва» та масове безробіття змусили чимало сімей Львова та області балансувати на межі виживання. Молодіжні банди почали займатись крадіжками та розбоями. Оскільки прокормити масові об'єднання лише крадіжками чи розбоями було неможливо, «райони» почали ділитись на менші формування - бригади. На додачу до традиційного кримінального світу, контрольованого «злодіями в законі»,  у Львові з'явилися злодії нової генерації, які жили за своїми законами, що не завжди збігалися із законами блатних, - законами «чорної масті».

На той час певна частина українського суспільства змогла адаптуватись до нових умов. Вона навчилася заробляти гроші і почала формувати клас багатих. Решта - ті, хто не встиг пристосуватись до нових умов, - залишились класом бідних. Багаті відразу стали мішенню новітніх злочинців, і щоб захиститись, почали наймати охорону. Цей період і став днем народження львівської мафії. Колишні члени «районів» почали зорганізовуватись у злочинні об'єднання, частина з яких нападала на бізнесменів, інші - захищали їх. Поняття нападник та захисник були дуже умовні, оскільки нормальним явищем були випадки, коли нападники і захисники мінялись місцями. Постійні сутички приводили до кровопролиття і, щоб уникнути цього, бригади почали формувати закони - «поняття», за якими вони могли б вирішувати ту чи іншу конфліктну ситуацію. В основу понять частково лягли закони блатних, а частково закони, яких притримувались «райони». Ці закони були не позбавлені логіки та навіть благородства. «Пацанам», саме так бандити себе називали, заборонялося погрожувати життю та здоров'ю членів родини противника, «кришувати» повій, торгувати наркотиками, приходити на зустріч зі зброєю, примушувати жінку займатись сексом проти її волі.

З появою законів почався «дерибан» львівського бізнесу. Незважаючи на поняття, проходив він не завжди гладко, але й без великого кровопролиття. Так чи інакше поділ відбувся, і криміногенна ситуація у місті стабілізувалась. Парадоксально, але саме в цей момент розпочалися незрозумілі відстріли львівських кримінальних авторитетів. Погодьтесь, війна у процесі поділу більш логічна, аніж після його завершення. Існує версія, що свою частку від львівського бізнесового пирога побажали отримати силові структури, і відстріл авторитетів - їх справа. Але до цієї версії ми ще повернемось.

На той час українська економіка подолала кризу, і ті представники мафії, які не загинули від рук кілера, почали вкладати гроші у своїх бізнесменів, розуміючи, що таким чином зароблять більше, ніж «кришуючи» їх. Зрештою, нікого не влаштовувала перспектива опинитися «на мушці» в кілера: смерть кримінального авторитета - справа звична, смерть бізнесмена - небажаний скандал.

Кримінальний капітал розпочав легалізацію і мафія поступово зникає.  

Смерть мафії

Останній «великий дон» Львівщини Коля-Рокіро був застрелений у власному авто 10 січня цього року. Та насправді, в контексті подій останніх п'яти років, трагічна загибель Рокіро не мала для теперішнього злочинного світу Львівщини жодного значення. На цей час львівська мафія вже не існувала.

Чи виграло суспільство від смерті мафії? Як не дивно це звучить, але мафію не можна вважати абсолютним злом. Звісно, це злочинне формування, водночас побудоване воно на специфічній, але суспільно-соціальній основі. Своєю діяльністю мафія розбалансовує суспільну систему, за що зобов'язується в певний спосіб компенсувати свій негативний вплив. Можливо, для когось це звучатиме дивно, але чи не кожен кримінальний авторитет частково виконував роботу, яку мала б виконувати міліція. Так, «безпрєдєл» на підконтрольних тому чи іншому авторитету територіях жорстоко карався. Заборонялось нападати на жінок та дітей, заборонялось бити чоловіків, не маючи на це підстав, авторитети не схвалювали вживання членами організованих злочинних угрупувань наркотиків. За напад на бізнесмена, підконтрольного мафії, жорстоко карали. Не рідкими були випадки, коли громадяни, проти яких були вчинені дії, які підпадали під категорію «безпрєдєл», зверталися до кримінального авторитета, який вирішував їх питання оперативніше, ніж міліція. Таким чином авторитети зменшували рівень побутових злочинів, злочинів, які скоювали з хуліганських мотивів, обмежували поширення наркотиків. Ця діяльність не була лише грою в Робіна Гуда. Велика кількість злочинів, скоєних у підконтрольному районі, змушувала правоохоронців посилити контроль за цією територією, що ускладнювало діяльність угрупування.

Після зникнення мафіозних угрупувань рівень побутових злочинів стрімко зріс. Для того, щоб впевнитись в цьому, достатньо почитати сучасну кримінальну хроніку.

Нова злочинна генерація

Ні для кого не є таємницею, що святе місце порожнім не буває. Місце організованої злочинності зайняла злочинність неорганізована, прямо чи дотично пов'язана з наркотиками. Аби зрозуміти, що очікує нас у найближчому майбутньому, варто знову ж таки звернутись до історії США, де процес еволюції мафії пройшов на кілька десятиліть раніше.

Злочинність у Північній Америці має три складові, які доповнюють одна одну. Це молодіжні банди, наркомафія та секс-індустрія. Формування цих трьох злочинних напрямків почалося і в нас. От тільки ситуація в Україні набагато складніша, оскільки в роки, коли злочинність ще жила «за поняттями» і не мала права кришувати наркоторгівців та повій, цим успішно займалися окремі силові структури. Зважаючи на це, версія про відстріл у Львові кримінальних авторитетів правоохоронцями не видається позбавленою сенсу.

Можливо, знищивши мафію, «силовики» зняли запобіжник, який сповільнював прогрес їх власного бізнесу?

Фото з сайту tags.nnm.ru