У третю річницю розстрілів на Майдані львівські студенти влаштували тиху ходу

У Львові родичі Героїв Небесної сотні молилися на Личаківському цвинтарі, а студенти пройшли центральними вулицями тихою ходою.

Цей день, 20 лютого 2014 року, уже потім назвуть «кривавим або чорним четвергом». Близько 9-ї ранку майданівців виманили за периметр, мітингувальники перейшли в наступ. Та на вулиці Інститутській їх, беззбройних, лише із фанерними щитами, чекали снайпери.

Згодом стало відомо, що правоохоронцям і тітушкам видали автомати та 90 тисяч набоїв. За добу Янукович втік, а Майдан почав оплакувати більше півсотні загиблих.

Нині, у третю річницю наймасовіших розстрілів Майдану, студенти, які починали Революцію Гідності, зібралися разом, аби про Небесну сотню не забули.

«Вони віддали найцінніше і найдорожче ― це життя. І нагадуємо сьогодні, що молодь завжди пам'ятає, молодь хоче, щоб влада нас почула і не нівелювала ті смерті», ― повідомив Роман Яцикович, співорганізатор ходи, керівник студентського відділу ЛНУ ім. І Франка.

Отець Степан Сус, нині військовий капелан, учасник подій на Майдані. Закликає не розчаровуватися у Революції Гідності.

«Події Майдану готували нас до ще більших подій, ще більших викликів. І, можливо, якби ми з вами не пережили Майдану, ми не змогли б справитися з війною, яка сьогодні триває у нашій країні. Треба дивитися на те, що на Майдані народилася зовсім нова українська генерація», ― пояснив отець Степан Сус.

Змінилися часи і для студентів майбутніх правоохоронців. Тепер вони відкрито підтримують такі акції.

«Було важко, адже ми були на двох сторонах, здається, ми були по сторону і правосуддя, і за народ. Але ми це пережили, і я надіюся, не зважаючи на те, що, на жаль, ми сьогодні ще в старій формі, але скоро вже будемо у новій і, можливо, люди будуть нас краще сприймати», ― розповіла голова ради студентського самоврядування Львівського університету внутрішніх справ Надія Гаврилюк.

Від Франкового університету львів'яни мовчки прийшли до проспекту Свободи. Там молилися за душі Небесної сотні. Згодом пішли і на Личаківський цвинтар, де поховані герої.

Вдова Богдана Ільківа, пані Ольга вірить, що її чоловік віддав життя не даремно.

«Жертва не є намарною ні Небесної сотні, ні зараз хлопців, того нашого молодого національного цвіту, який гине на сході України. Тому що гинуть за ідею, за незалежну Україну, за вільну. І Революція Гідності показала, що людина є гідна, люди ніби прокинулися з летаргічного сну», ― поділилася думками Ольга Ільків.