Волонтерство як прототип успішної країни

Завдяки Революції Гідності в українському суспільстві слово «волонтер» набуло оновленого забарвлення, а волонтерство стало невід’ємною частиною життя тисяч звичайних українців. Українсько-російська війна на східному кордоні також неабияк згуртувала націю у боротьбі проти єдиного ворога і надала нового поштовху для волонтерського руху.

Бути волонтером в Україні – означає пишатися своєю країною, робити її кращою і впевненішою. Так, за останніми міжнародними опитуваннями Україна серед країн світу зайняла 83 місце щодо участі у волонтерських рухах.

Поряд з тим варто наголосити і на тому, що кожен 10 молодий українець бере участь у волонтерському русі, але більшість так і не знає як саме може долучитися та бути корисним суспільству. Це зрозуміло, адже з розвитком волонтерства в Україні збільшилася і кількість шахраїв, які прикриваючись вигаданими історіями, зібрану допомогу просто залишають собі. І на жаль, такі випадки є непоодинокими.

Наступного року світ відзначатиме 160-річчя виникнення волонтерського руху. Гортаючи сторінки історії дізнаємось, що початком волонтерства прийнято вважати 1859 рік. Тоді швейцарський підприємець і громадський діяч Жан Анрі Дюнан, вражений страшними наслідками однієї з найкривавіших битв австро-італо-французької війни, фактично ініціював створення Міжнародного комітету Червоного Хреста – організації, що на добровільних засадах надавала би першу медичну допомогу пораненим. Принципами, які він започаткував в цій організації, почали користуватись активні громадяни в багатьох країнах світу, і цей рух поступово охоплював різні види діяльності.

Завдяки волонтерам у 2014 році країна зберегла свою незалежність, зупинила російську агресію на Сході України та надихнула українське військо високим моральним духом.

Низько вклоняюся усім волонтерам, які попри великі труднощі, подекуди байдужість влади щоразу з просто неймовірним ентузіазмом, переповненими любов’ю серцями та відкритими душами їдуть з допомогою до наших захисників, яким в тилу так необхідна підтримка кожного з нас. Особливо дякую волонтерам, нашим партійцям з «Батальйону відважних жінок» з Дублян, що біля Львова, з якими вже два роки разом збираємо допомогу для військових. Ці мужні та героїчні жінки самостійно плетуть маскувальні сітки, шиють подушки, ковдри, готують домашню кухню – все, аби зігріти своєю увагою кожного бійця!

Не зупиняймось! Допомагаймо один одному, бо тільки разом ми зможемо побудувати по-справжньому сильну державу й успішне суспільство!

Слава волонтерам! Слава Україні!