Я не прийшов до Києва, я повернувся, – Глава УГКЦ

«П'ять років тому, в 2005 році, я не прийшов до Києва, я повернувся. Після двохсот років», – зазначив у інтерв'ю російському релігійному Інтернет-ресурсу «Портал-Credo.Ru» Глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Любомир.

Про це ZAXID.NET в Департаменті інформації УГКЦ.

На підтвердження цих слів Глава Церкви нагадав, що у той час як у Західній Україні, яка після поділу Польщі у XVIII столітті підпала під Австро-Угорську імперію, Греко-Католицька Церква мала можливість вільно розвиватися, то на тих теренах, які відійшли до царської Росії, Церкву потроху ліквідовували: "На початку XIX століття заборонили вибирати греко-католицького митрополита, тому його резиденцію перенесли до Львова", – пояснив Блаженніший Любомир.

У відповідь на запитання московського журналіста, звідки беруться греко-католики на теренах Східної і Південної України, Предстоятель УГКЦ зауважив, що коли за радянських часів людей з Галичини вивозили на Сибір і коли закінчувався їхній термін, то їм було заборонено повертатися на Галичину, і вони осідали на цих теренах. За словами Блаженнішого Любомира, "люди приїжджали сюди на роботу, бо їм тут добре платили, головно на Донбасі, вступали тут до університетів, тому що на Галичині їх не дуже радо приймали. Люди втікали з Галичини, від контролю, а тут вони губилися. Ще така річ – одружувалися. Таким чином, сюди, на Схід, на Північ, на Південь і Центр прибуло дуже багато греко-католиків, ми навіть не знаємо точно скільки, але ми їх відшукуємо, і самі здивовані, що цих людей так багато", – сказав Першоієрарх Церкви.

На підтвердження своєї думки Глава УГКЦ навів приклад, коли з Івано-Франківщини у 50-ті роки кілька десятків сіл перевезли в Миколаївську область, аби там звільнити місце (схоже, як і під Львовом) для військового полігону: "Перевезли тридцять сіл. Сьогодні діти і внуки тих людей пам’ятають, що їхні діди і батьки були греко-католиками, і коли приїжджає наш священик, то він знаходить наших людей, і на цій основі створюються громади", – зауважив Блаженніший Любомир.

У відповідь на запитання видання, чи планується зведення нових церковних споруд у столиці України, крім великого Патріаршого собору, Блаженніший Любомир сказав, що там, де є громади, храми і надалі будуватимуться: "У Києві ще один такий великий собор ми, скоріш за все, будувати не будемо. Але якщо в різних районах міста реєструються громади, то ми просимо, щоби нам надали земельну ділянку для будівництва", – сказав Глава Церкви.

"Цей храм тут, на Лівому березі Дніпра, особливий, – наголосив Першоієрарх Церкви. – Тому що це не храм тільки для Києва. Цей храм – символ єдності нашої Церкви. Ми є в усій Україні, в кожній області, але ми також є і в Західній Європі, Канаді, США, Бразилії, Аргентині та Австралії. Багато нашого народу зараз є в Італії, у Греції, у Португалії, в Іспанії. Цей храм має бути символом єдності українських греко-католиків усього світу. Ці люди – з Північної, Південної Америки, з Європи, звідусіль – вони збирають пожертви на будівництво цього собору. Головне джерело нашого фінансування – це і є люди, розсіяні в усьому світові, які і будують цей храм, і ми усіляко підкреслюємо, що це є храм для всіх", – наголосив Блаженніший Любомир в інтерв’ю російському виданню "Портал-Credo.Ru".