Євро-2012: роздуми з-над Вісли

Євро-2012 певною мірою зачепило якщо не кожного українця, то принаймні кожного мешканця міст, які приймали чемпіонат: когось емоціями, когось можливістю повболівати за улюблену(і) збірну(і), когось розізлили корки та перекриття доріг, співи та крики іноземних фанатів після надцятого пива під балконом…

ZAXID.NET у своєму проекті «100 думок про Євро-2012» вирішив зібрати враження різних людей різних професій про цю подію, їхні зауваження та висновки. Враження одного з учасників проекту ми пропонуємо своїм читачам у незвичному для проекту форматі. Яна Пєкло без перебільшення можна назвати експертом українсько-польських стосунків. Поляк, який багато років працює в Україні, директор Фонду українсько-польської співпраці PAUCI тверезо та неупереджено про Євро-2012 – ексклюзивно для ZAXID.NET:

Я не є великим футбольним фанатом, і всі речі, пов’язані з Євро-2012 доходили до мене повільно, з різних рівнів та різних напрямків. Спочатку дівчата з FEMEN застерегли щодо використання чемпіонату Європи для сексуального приниження жінок, а оскільки робили вони це з певним неповторним шармом, то їхній месидж запав мені глибоко у пам'ять. Потім друзі нашого прем’єра Дональда Туска – німецькі політики з представниками Єврокомісії заявили, що, з огляду на стан демократії в Україні, не мають наміру приїжджати на матчі на місцевих стадіонах. Це могло б здатися зрозумілим, якби не той факт, що кілька днів тому Анґела Меркель, однак, задекларувала, що якщо німці пройдуть до фіналу, вона готова приїхати до Києва і сидіти, як я розумію, в тій самій VIP-ложі, поряд з не зовсім їй симпатичним президентом Януковичем (що мене, відверто кажучи, в ситуації зниження підтримки її партії не здивувало).

Пригадую, як глибоко зворушила мене доля собак, які, очевидно, стали об’єктами масового і жорстокого знищення в містах, де мали відбутися матчі Євро-2012. Я думав також про те, чи після теракту в Дніпропетровську закордонні вболівальники і туристи наважаться приїхати в Україну, а також, чому мої співвітчизники поводяться так, ніби це не Україна і не Григорій Суркіс запросили Польщу приймати разом Євро-2012, а нам це належало, як будка собаці. Мене збентежили вітчизняні медіа з-над Вісли, які писали, що насправді очевидно, що Україна є неготова, а ми могли б цей чемпіонат прийняти самі чи спільно з німцями. І визнаю, тоді мені було соромно… насправді.

Як личить хорошим господарям, Польща, потім Україна вийшли з гри, завдяки чому змогли краще сконцентруватися на прийомі гостей та вболіванні без надмірних емоцій, що після матчу Польщі з Росією та історією з портретом князя Пожарського й після бійки фанатів загалом позитивно вплинуло на подальший розвиток подій. Результат 1:1 заспокоїв настрої, підтвердив історичну правду про велич російської та польської націй і став причиною того, що російські вболівальники (за винятком тих, яких затримала польська поліція і про повернення яких вперто нагадує Москва) повернулись, може трохи розчаровані, додому.

Стадіон в Донецьку виявився проклятим місцем, адже, попри очевидну перевагу і завдяки непоправно упередженому угорському судді, українська збірна програла матч на вихід з групи з Англією.

Як виявилося, всупереч катастрофічним судженням, поширюваним ВВС та іншими джерелами масової дезінформації, в Україні не мордують уболівальників. Демонстраційний гепенінг британських гостей, які несли труну (порожню!) у Донецьку, остаточно підірвав достовірність англійських медіа і закинув брехню «ворожій західній пропаганді».

До історії напевне увійде операція порятунку киянами швецьких уболівальників, які проживали на Трухановому острові на Дніпрі й через сильні дощі опинились під загрозою потрапити у Чорне Море. Тоді в соціальних мережах було оголошено акцію: «Забери шведа додому!», і кияни виловлювали змоклих вікінгів з глибини і поїли їх міцними напоями, щоб ті випадково не застудилися…

Під час матчів Євро-2012 дійшло до братання різних націй, спільного вживання алкогольних напоїв та виконання різноманітних музичних творів. Журналісти цитують скарги місцевих повій, що нарікають на брак зацікавленості чужоземців, які здебільшого сконцентрувалися на захопленні незвичайною красою вболівальниць з-над Дніпра.

Словом, Євро-2012 наблизило Європу до України і Україну до Європи в людському сенсі, в індивідуальному та колективному вимірах. На жаль, не наблизило адміністрацію у Києві до компромісу в справі ув’язнених лідерів опозиції і встановлення перерваного діалогу з Європейським Союзом…

Що ж, після Євро-2012 нам залишаться скоро тільки спогади, може також відремонтовані дороги, нові термінали аеропортів, готельна база і гори сміття для утилізації… Але ж варто було, чи не так? Ми, поляки, дякуємо Вам, українцям, за запрошення бути співгосподарями та за партнерство. Шкода може трохи, що разом не зіграємо фінального матчу на стадіоні у Києві за чемпіонство в Європі. Але ж ми й так були хороші, правда? ;)