Європа й Америка, разом задля майбутнього

Завдяки саміту НАТО цього тижня і саміту США-ЄУ в Лісабоні я пишаюся тим, що відвідав Європу вже півдюжини разів як президент. Це відображає непохитну істину американської зовнішньої політики – відносини з європейськими союзниками і партнерами є наріжним каменем нашої взаємодії зі світом і каталізатором глобальної співпраці.

З жодним іншим регіоном Сполучені Штати не мають такої тісної узгодженості цінностей, інтересів, можливостей і цілей. Трансатлантична торгівля як найбільше економічне партнерство у світі підтримує мільйони робочих місць у Сполучених Штатах і Європі, формує підвалини наших зусиль із підтримки відновлення зростання у світовій економіці.

НАТО як альянс демократичних держав гарантує нашу колективну оборону і сприяє зміцненню молодих демократій. Європа і Сполучені Штати співпрацюють, щоб запобігти розповсюдженню ядерної зброї, принести мир на Близький Схід і зупинити зміни клімату. І як ми побачили завдяки недавній тривозі у Європі через поштових терористів і попередженому теракту на трансатлантичних вантажних авіарейсах, ми тісно співпрацюємо щодня, аби запобігати терористичним актам і гарантувати безпеку нашим громадянам.

Простіше кажучи, ми є найближчими партнерами один одного. Ані Європа, ані Сполучені Штати не можуть протистояти викликам нашого часу один без одного. Отже, ці саміти є нагодою ще більше поглибити нашу співпрацю і гарантувати, що НАТО – найуспішніший альянс у людській історії – залишатиметься важливим цього століття, як і минулого. Ось чому ми маємо такий всеосяжний порядок денний у Лісабоні.

По-перше, щодо Афганістану, то ми можемо об’єднати наші зусилля, спрямовані на передачу відповідальності за країну афганцям, хоча й зберігаємо свої зобов’язання перед афганським народом.

Наша коаліція в Афганістані на чолі з НАТО складається з контингентів 48 країн – зокрема, з усіх 28 членів НАТО і 40000 осіб з країн-союзників і країн-партнерів, службу та жертви яких ми шануємо. Наші спільні зусилля необхідні, щоб позбавити терористів притулку, а також поліпшити життя афганського народу. З появою додаткових сил коаліції за останні два роки ми нарешті маємо стратегію і ресурси для того, щоб перервати тенденцію посилення "Талібану", позбавити бунтівників їх опорних пунктів, вишколити більше одиниць афганських сил безпеки і допомагати афганському народу.

У Лісабоні ми узгодимо наші підходи, щоб могти розпочати передавання відповідальності за безпеку в країні афганцям на початку наступного року і допомогти досягти мети, яку поставив для себе президент Гамід Карзай: надати афганським силам провідну роль у гарантуванні безпеки на всій території Афганістану до кінця 2014 року.

І хоча перехід до відповідальності самих афганців за безпеку в країні та скорочення американських військ розпочнуть у липні наступного року, НАТО – як і Сполучені Штати Америки – можуть сформувати тривале партнерство з Афганістаном, щоб дати зрозуміти: коли афганці візьмуть контроль у свої руки, вони не залишаться наодинці з ворогом.

Поки ми досягатимемо поступу в Афганістані, НАТО після Лісабона так само має трансформуватися завдяки новій стратегічній концепції, яка визнає потенціал і партнерів, які потрібні для того, щоб зустріти нові загрози ХХІ століття. Трансформація повинна початися з підтвердження існування джерела життєвої сили цього альянсу – наше зобов’язання за статтею 5 [Північноатлантичного договору – Z], що напад на одного є нападом на всіх.

Щоб це зобов’язання мало сенс, ми повинні зміцнити загалом наш оборонний потенціал, який необхідний для захисту наших народів і підготовки до місій майбутнього. Навіть якщо ми модернізуємо наші звичайні збройні сили, також повинні реформувати командні структури альянсу, щоб зробити їх більш ефективними і дієвими, інвестувати в технології, які дозволять військам країн-членів ефективно розгортати свої сили та працювати разом, і розробити нові засоби захисту від загроз, таких як кібератаки.

Іншим необхідним оборонним потенціалом альянсу є протиракетна оборона території НАТО, яка необхідна, щоб усунути реальну та зрослу загрозу від балістичних ракет. Поетапний адаптивний підхід до створення європейської ПРО, який я анонсував минулого року, забезпечить міцну й ефективну оборону території і народів Європи та розміщених у Європі американських військ. Окрім того, він закладе підґрунтя для тіснішої співпраці – з роллю для всіх країн-членів, з можливістю для співпраці з Росією, якій також загрожують балістичні ракети.

Окрім того, ми можемо працювати на створення умов для скорочення ядерних арсеналів і рухатися до реалізації бачення, яке я виклав у Празі торік – світу без ядерної зброї. Утім, поки ця зброя існує, НАТО повинен залишатися ядерним альянсом, і я дав уже зрозуміти, що Сполучені Штати зберігатимуть безпечний, надійний і ефективний ядерний арсенал, щоб стримувати будь-якого супротивника і гарантувати захист наших союзників.

І, нарешті, у Лісабоні ми можемо налагоджувати партнерство з країнами, що не є членами НАТО, які допоможуть зробити наш альянс стовпом глобальної безпеки. Ми повинні тримати двері відчиненими для європейських демократій, які відповідають стандартам членства в НАТО. Ми повинні поглибити співпрацю з організаціями, які доповнюють сильні сторони НАТО, такими як Європейська Унія, Організація Об’єднаних Націй та Організація з безпеки і співробітництва в Європі. І завдяки участі президента Дмітрія Мєдвєдєва в Раді Росія-НАТО ми можемо відновити практичне співробітництво між НАТО і Росією, що приносить користь обом сторонам.

Як перезавантажили свої відносини Сполучені Штати і Росія, так само можуть зробити НАТО і Росія. У Лісабоні ми можемо чітко дати зрозуміти, що НАТО розглядає Росію як партнера, а не супротивника. Ми можемо поглибити наше співробітництво в афганських справах, у боротьбі з наркотиками і викликами безпеки ХХІ століття – від розповсюдження ядерної зброї до поширення насильницького екстремізму. Досягаючи поступу у співробітництві у сфері протиракетної оборони, ми можемо перетворити колишнє джерело напруження на джерело співпраці в боротьбі зі спільною загрозою.

Уже понад шість десятиліть європейці й американці стоять плечем до плеча, тому що співпраця реалізує наші інтереси і захищає свободи, які ми цінуємо як демократичні суспільства. Оскільки змінився світ, так само змінився наш альянс, і як наслідок – ми є сильнішими, ми досягли більшої безпеки та процвітання. Нашим завданням у Лісабоні є вдихнути нове життя в альянс і гарантувати нашу безпеку та процвітання на наступні десятиліття.

Автор: Барак Обама [Barack Obama] – президент Сполучених Штатів Америки
Назва оригіналу: Europe and America, Aligned for the Future
Джерело: The International Herald Tribune, 19.11.2010
Зреферував: Омелян Радимський